Розділ 1

— Лесю, зайди до директора. У нього виникли запитання щодо твого декрету.

Я стискаю плечима та підводжуся з крісла. Не розумію, які ще можуть бути питання. Всі документи та довідки передала до відділу кадрів і з нетерпінням чекала четверга, адже саме у четвер я вийду у декретну відпустку. Кладу руку на свій округлий животик та повільною ходою йду до директора. Стукаю та заходжу до кабінету. Дем’ян Олексійович сидить у кріслі за столом та переглядає якісь документи. Помічає мене та вказує рукою на стілець навпроти себе:

— Сідайте, Лесю.

Його грізний тон змушує хвилюватися. Я завжди була Олеся Володимирівна, а зараз чомусь просто Леся. Відчуваю, після декрету на мене тут не чекатимуть. І це дуже погано. Розміщуюся у кріслі та дивлюся у сині очі чоловіка. Він не відводить погляду від мого живота:

— Отже, ви вагітні?

— Як бачите, — красномовно вказую на живіт, — я попереджала про вагітність відділ кадрів і, як мені відомо, вони знайшли мені заміну. Всі документи з лікарні я принесла.

Чоловік ніби не чує моїх слів. Задуманий, проводить пальцями вздовж короткої бороди:

— Коли вам народжувати?

— Через два місяці.

— І ви незаміжні, — констатує факт.

Я підтискаю губи. Не хочеться згадувати про того негідника, якого називала “коханий”, а коли я завагітніла він зник, відмовившись і від мене, і від дитини. Важко зітхаю:

— Незаміжня. Я виховуватиму дитину сама.

— Чудово, — на обличчі чоловіка з’являється посмішка. Зустрівшись з нерозумінням у моїх очах, поспішно виправляється, — тобто, я вам співчуваю і маю для вас пропозицію. Я вам заплачу, а ви всім казатимете, що ця дитина моя. Мені терміново потрібна дитина.

Мене блискавкою прибиває до стільця. Вдивляюся в обличчя чоловіка та намагаюся спіймати натяк на жарт. Дем'ян залишається серйозним. Я нервово прикушую губу:

— Але навіщо?

— Я ж сказав, мені терміново потрібна дитина. Мій батько збирається йти на пенсію. Він вирішив довірити управління у головному офісі або мені, або моєму зведеному брату Євгену, — при згадці про брата, Дем’ян стискає склянку у руках до побіління в кісточках. Одразу видно його “любов” до брата. Робить ковток води та відставляє склянку вбік, — батько поставив умову. У кого з нас першого з’явиться дитина, той і керуватиме компанією. Онуків йому захотілося на старості літ. Євген нещодавно одружився і його дружина вагітна. Третій місяць. Я втратив свій шанс на керування компанією, але тут з’явилася ти, — одразу помічаю як його звертання змінюється на “ти” і насторожуюся. Чоловік, наче не помічає мого хвилювання, продовжує, — ти ідеально мені підходиш. Сьомий місяць, не третій, ти народиш перша. Незаміжня і вагітна — жінка моєї мрії. Я стану директором, визнаю дитину і платитиму аліменти. Все, що тобі потрібно, це підтвердити моє батьківство.

Сиджу нерухомо, ошелешена пропозицією. У грудях скупчується важкий тягар, котрий заважає дихати. Тягнуся за склянкою, з якої щойно пив Дем’ян, та випиваю залишки води. Кладу її на стіл і тільки тепер розумію, що зробила. Чоловік підводить брови догори:

— Добавки?

— Так, у кабінеті спекотно, — розмахую долонею біля обличчя хоч ще хвилину тому куталася у в'язаний светр.

Дем’ян відкриває пляшку та наливає воду у склянку. Я випиваю і це та прискіпливо дивлюся на чоловіка. Молодий, русяве волосся коротко стрижене, на обличчі легка щетина, сині очі очікувано дивляться з-під прямих брів. Не впевнена, що йому і тридцять років є. Доволі симпатичний, дивно, що досі неодружений. Мабуть, кепський характер. Син багатія, якому належить мережа магазинів та ресторанів ласий шматочок для хижачок. Ресторанами керує його брат Євген у головному офісі. Дем'яну дісталися магазини. Саме він забезпечує доставку товару. Я нарешті заспокоююся та полегшено видихаю:

— Несподівана пропозиція.

— Повір, вона і для мене несподівана, але я не хочу, щоб усім керував Євген. Він і його мати забрали у мене батька, розумієш? Коли мені було шість, батько пішов від нас до своєї вагітної коханки. Я бачив його лише на свята. Євгену дісталася увага та любов батька. Він навіть керує у головному офісі, а мені виділили філіал. Батько наче навмисно применшує усі мої досягнення. А тепер ще вигадав з внуками. Але, підозрюю, це лише причина, щоб не віддавати керівництво компанією мені та не переписувати значну частку на мене. Якщо ми скажемо, що ти вагітна від мене, то у мене першого з'явиться спадкоємець. Батько змушений буде дотримати слова і віддати керівництво компанією мені.

Я і не підозрювала про такі сімейні таємниці Сташенків. Стає шкода Дем'яна. На очах з'являються сльози. Ця вагітність зробила мене надто чутливою. Пропозиція здається великою аферою і сумніви не дозволяють погодитися. Я нервово мну пальці:

— А якщо нас викриють?

— Як? Скажемо, що у нас була інтрижка, — я здригаюся від таких слів. Схоже, Дем'ян вважає мене легковажною дівицею. Зустрівшись з моїм невдоволеним поглядом, чоловік виправляється, — добре, роман. Кохання, квіти, цукерки й все таке… Ми посварилися, а тепер помирилися.

Ця пропозиція зовсім мені не подобається. Але один важливий аргумент, змушує задуматися. Гроші. Вони мені не завадять. Я живу на орендованій квартирі з подругою. У декреті не зможу працювати, а відповідно заробляти теж. Планувала повернутися у село, до батьків, якщо вони мене приймуть. Я й досі не сказала про вагітність. Якщо погоджуся на пропозицію Дем'яна, то принаймні у дитини з'явиться батько. Хоч і фальшивий, але батько. За інших обставин, я б не брала грошей Сташенка, але зараз вони мені необхідні. Зрештою, йому посада, мені — хоч якась матеріальна допомога. Кладу долоні на живіт:

— Згодна, але у мене є умови.

Дем'ян супиться. Таке явно йому не подобається. Він притуляється до спинки крісла та складає пальці будиночком:

— Я слухаю.

— Мій син ніколи не дізнається правди. Вважатиме вас батьком. Я йому скажу, що у нас з вами не склалося і він у цьому не винний. Ви телефонуватимете на свята, будете вітати сина. Не турбуйтеся, подарунки я куплятиму сама, скажу, що від вас. Не хочу, щоб він виріс з дитячою травмою.