Реферативна термінологічна довідка. Комедійні художні засоби.

У цій главі надаю тлумачення термінів, які стосуються комедійних художніх засобів.

Комедійний кінорежисер Леонід Йович Гайдай (1923 – 1993)

Гроте́ск – художній засіб, який полягає в сильному викривленні зображуваного, суттєвому перебільшенні чи применшенні його ознак, поєднанні різких контрастів, несумісних у реальності рис.

Буфонада (від італ. buffonata – блазнювання), або слапстик (від англ. slapstick – палиця-хлопушка) – перебільшено-комічна манера акторської гри. Заснована на різкому перебільшенні (гротеск), окарикатурюванні дій, явищ, рис характеру персонажа, завдяки чому створюється сатиричний ефект. Термін має також значення «комічна вистава, сценка, побудована на прийомах народного, майданного театру».

Бурлеск (фр. burlesque, італ. Burla – жарт) – стиль сатиричної літератури, в основі якого навмисна невідповідність між темою твору та мовними засобами, що створює комічний ефект. Основною засадою бурлеску є умисний контраст, розрив між змістом і формою твору, що полягає в невідповідності стилю тематиці. Бурлеск має два різновиди: «низький» і «високий».

«Низький» бурлеск полягає в оповіді про дещо піднесене простою мовою з рясним уживанням повсякденної мови, вульгаризмів, лайливої лексики.

«Високий» бурлеск, або фальшивий епос, полягає у викладі повсякденної тематики підкреслено урочистим стилем. Розвиток бурлеску типово припадає на періоди широкої критики старих суспільних і літературних явищ, коли відчутна закостенілість загальноприйнятих жанрів і стильових канонів.

Травестія (від італ. Travestire – перевдягати) – один із різновидів бурлескної, гумористичної або сатиричної поезії, у якому твір серйозного або й героїчного змісту та відповідної форми переробляється, «перелицьовується» у твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів.

Найоригінальнішим прикладом травестії, що став подією не лише в українській літературі, є «Енеїда» Івана Котляревського, в основу якої покладена героїчна поема Вергілія, героїв якої (з богами включно) Іван Котляревський перевдягнув в український національний одяг і гумористично зобразив на тлі українського національного побуту XVIII століття.

Сарказм (від грец. σαρκασμός, буквально «розривати м'ясо») – зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії, троп і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений зневаги. Сарказм заснований не лише на посиленому контрасті між тим, що розуміється і тим, що висловлюється, але і на безпосередньому навмисному оголенні того, що розуміється. На відміну від іронії сарказм нічим не прикритий.

Ознаки вдалого гумору

На завершення теми хочу трохи оптимістично поміркувати щодо того, як визначити якість гумору. Бо десь тут, наприкінці всього довгого розгляду, врешті-решт потрібно поставити крапку у цій теорії… цілком практичну крапку.

От я, автор, написав гумористичний твір, опублікував… або я, читач-глядач, прочитав чи передивився чийсь твір… Сподобалось? Так? Це вже непогано. Покращився настрій? Тож варто було цей твір писати. Стало світліше на душі? Теж добре. Стало чистіше у сумлінні? Ще краще. Комусь нечистому на руку стало аж так соромно, що він повернув крадене? Ну, це вже мало вірогідно, але ж можна сподіватися й на таке.

Хто ж нам заборонить бути веселими та життєрадісними? Адже сміятися не тільки можна, але й потрібно та корисно для здоров’я окремої людини та суспільства в цілому!

А найкращою ознакою вдалого гумору є той випадок, коли глядачі або слухачі «розбирають на цитати» більшість реплік з книги або з художнього фільму та із задоволенням багаторазово повторюють їх у розмовах між собою. Це – глядацьке визнання. Це – найкраще свідоцтво якості гумору. Це варто того, щоби ставити таку мету для Мистецтва.