Інші теорії

У передмові я сказав, що мені не вдалося знайти в інших авторів цілісної теорії гумору. Зустрічалися лише деякі окремі висловлювання та думки. Але ці висловлювання не мали узагальненого та системного характеру. Підтверджую цю думку ще раз. Але схиляюсь до того, щоб надати тут певні зразки цих теорій або їх елементи, скорочено та без деталізації.

Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко, 1889 – 1956),

український письменник-гуморист.

Ось автор Михайло Барбарисов у своїй статті «Радянська теорія сміху» викладає свої міркування таким чином, у вигляді «надкороткого конспекту» (з формулою та закономірностями). Математична форма тут мені особисто дуже імпонує. Коли я розмірковую над цією формулою, то бачу, що вона відображає далеко не всі нюанси виникнення сміху, бо цей процес реально значно складніший. Практичний опис гумору важко вкласти в математичну формулу з позначками факторів через літери та арифметичні зв’язки між ними. Але певну наочність така формула дає.

Згідно з Інформаційною теорією емоцій, ЕМОЦІЯ виражена короткою формулою:

Е = - П (І1 - І2),

де емоція (Е) є реакцію на зміну прогнозу задоволення будь-якої потреби.

П з мінусом – потреба як нестача, потреба у чомусь.

І1 – інформація (прогноз) про можливість задоволення цієї потреби (попередня поінформованість). І2 – інформація, яка надійшла.

Якщо інформація, що надійшла, перевищує наявний прогноз, то виникає позитивна емоція. Сміх є проявом позитивної емоції особливого класу. Він виникає не за будь-якої позитивної емоції, а лише за певного та обов'язкового збігу обставин:

1. І2 не лише перевищує І1, але й знецінює, ліквідує значущість прогнозу. Коли раптом виявляється, що І1 – це нісенітниця, яка лише здавалася значною. Найяскравіший приклад цього – структура анекдоту (хибний прогноз – несподівана кінцівка).

2. Сміх виникає на основі потреби не головної, а другорядної. І зазвичай не пов'язаній з головною потребою суб'єкта. Тут з'являється радість, захоплення, але не сміх.

3. Друга (субдомінантна) потреба, відгуком на яку є сміх, відвертає від головної справи, від насущних турбот. Сміх виникає на тлі, коли щось відвернуло від справи й людина перебуває у стані більш менш спокійного споглядання навколишньої дійсності.

4. Найочевидніша умова виникнення сміху – його повна мимовільність. Якщо різниця між І1 і І2 є плід болісних роздумів, зіставлень, то сміху не буде. Ця різниця має бути очевидною відразу, безпосередньо. Попри підведенню в анекдоті, зародження сміху – явище несвідоме, інтуїтивне. Сміх виникає як вибух. Смішне не потребує доказів.

Сміх – індикатор ідеальної потреби пізнання. Сміх – пізнання без зусиль, витрачених на розуміння причин кумедного. Потреба в економії сил є всюди. У сфері ідеальних потреб вона виявляє себе в сміху, гуморі, дотепності. Сміх виникає в момент, коли ідеальна потреба пізнання хоч на мить захоплює панівне становище та отримує задовільнення без спеціальних розумових зусиль. Зиґмунд Фрейд назвав це економією психічної енергії. Якщо одним із джерел сміху можна вважати потребу пізнання, то іншою першопричиною сміху виявиться потреба в економії сил.