Візерунок на тканині як образний приклад гармонії

Чи можна гармонію, яку я загалом хочу визначити математично, описати більш лірично та образно? Думаю, що так. Ось найкращий образ для мого пояснення – «візерунок». З цією метою можна розглянути будь-який візерунок, але краще, гадаю, підійде мереживний візерунок на тканині. У кожному візерунку – подібно до малюнку ажурної тканини – безліч переплетень і вузликів, які дають загальну гарну картину.

Подивимося уважно на ажурну тканину. Ми побачимо багаторазове перетинання ниток, періодичне повторення вузликів нитки через постійний крок, а також повторення більших елементів малюнка тканини. Ці повторення і надають тканині краси. Вони ритмічні, і в цьому їхня гармонія. Вузлики переплетення ниток – точки гармонії.

Як такий образ працює у мистецтві? У разі поезії «візерунок» складається зі слів. Цей «візерунок» будується з урахуванням ритмічного повторення наголошених і ненаголошених складів, з чого і складається певний віршований розмір. Також «візерунок» у вірші доповнюється римою, тобто схожими на звучання закінченнями рядків. Якщо спробувати зобразити ритмічний малюнок вірша з урахуванням схеми римування графічно, то вийде щось схоже на малюнок ажурної тканини – зі своєю періодичністю та переплетенням ліній-ниток.

У разі музики – це «візерунок» з нот. Нота – звук певної частоти. Тут для відчуття гармонії важливе поєднання звуків із кратним співвідношенням частот, тоді ноти красиво складаються в тональності, октави та акорди.

Що стосується живопису – це візерунок із кольорових плям (тут вже слово візерунок пишемо без лапок). Орнамент у живописі – саме пряме розуміння візерунка – це малюнок, що складається з елементів зображення, які багато разів повторюються, з чіткою періодичністю.

Загальний закон, гадаю, буде таким. Чим складніший «візерунок» при дотриманні закономірності збігів, тим складніший сам твір, тим сильніше відчуття гармонії. Якщо «візерунок» очевидно простий, він викликає відчуття примітиву і банальності. Якщо «візерунок» досить складний, він викликає бажання спокійно відчути всі нюанси художньої структури, побачити сяйво всіх граней «діаманта» з усіма неоднозначностями та відтінками, почути всі співзвуччя та обертони, зрозуміти принцип взаємодії складових частин, усвідомити красу їхніх співвідношень. І ми ці співвідношення сприймаємо свідомо чи відчуваємо підсвідомо, чуємо чи бачимо, отримуючи задоволення.

Мені здаються доречними такі образні порівняння складної гармонії в мистецтві. Це ажурний малюнок на мереживній тканині або багатогранний діамант у ювелірній справі. Погодьтеся, вони чимось схожі на музичну симфонію з її поліфонією. Симфонія – безумовно цілісний твір, що влаштовується зі складного переплетення музичних тем – найвища, як на мене, форма звукової гармонії. Загальна пов'язаність, цілісність та багатогранність складових елементів тут нерозривні.

До цього спостереження доцільно додати одне повчання від мого педагога з живопису, яке добре запам'яталося мені свого часу. Він говорив: «Пиши букет квітів так, щоб глядачеві хотілося довго та уважно розглядати кожну квіточку окремо, кожен її листочок. Вони всі повинні бути різними за формою, кольором та світлотінню. Але при цьому весь натюрморт має бути гармонійним та єдиним для сприйняття».