Точка гармонії. Другий закон.

Сутність другого закону гармонії полягає ось у чому. Чим більша кількість гармонійних збігів у точках гармонії, тим відчуття гармонії сильніше.

У чому різниця між першим і другим законами? У першому випадку ми говорили про кількість якостей та ознак (параметрів), що збігаються, а в другому говоримо про кількість збігів цих параметрів у точках гармонії. Тобто, у другому випадку нас цікавить, скільки разів у творі збігатиметься певний параметр за величиною, чисельно чи за відчуттям.

Що можна вважати точкою гармонії практично? Для розуміння цього аспекту розділимо всі елементи гармонії на вимірювані та ті, що відчуваються. Такий поділ буде досить умовним, про що сказано у попередньому розділі. Виміряти, наприклад, можна частоту звукових коливань, а їх тембр можна лише відчути. Це музичний варіант. Тут слід пам'ятати, що гармонія звуків у музиці залежить від кратності співвідношення частот звукових коливань. Це важлива властивість людського слухового сприйняття звуків.

Частота звуку у цьому разі – це фізичний параметр, який можна виміряти приладом і виразити чисельно. Тобто звуки, що мають значення частот, які співвідносяться між собою як максимально прості дроби, можуть складатися у гармонійні ряди, тональності та акорди. Частоти звуків у такому ряду, які мають певну кратну повторюваність (збіги) саме і є точками гармонії.

У реальній практиці при прослуховуванні музики, звичайно ж, ніхто не вимірює частоти звуків приладом. Це доцільно робити у спеціальних лабораторіях для фізичних досліджень. Музиканти роблять практичніше. Вони звуки певної частоти (висоти) називають нотами, надають їм умовне найменування, графічне позначення та розрізняють просто на слух. І звуки вже у вигляді нот вибудовують в октави та тональності. Нота і є точкою гармонії, але не окремо взята нота, а у разі її співзвучності з іншою нотою відповідної висоти – за одночасного звучання (в акорді) або послідовному (в тональності).

В інших видах мистецтва стосовно точок гармонії можна згадати такі приклади. У віршуванні це буде кожен наголошений склад у рядку. Тут періодичність повторення наголошених і ненаголошених складів задає певну ритміку і називається віршованим розміром (ямб, хорей ...). Періодичність наголошених складів і віршований розмір у цьому разі буде елементом гармонії, а кожен наголошений склад у ньому – точкою гармонії. Таку періодичність можна кількісно порахувати та графічно намалювати, тобто вона цілком вимірювана. А ось риму при цьому виміряти та порахувати неможливо, її можна тільки відчути на слух. Але рима також має свої графічні позначення, які служать для зображення схем римування між рядками.

У образотворчому мистецтві дуже наочними точками гармонії можна вважати повторювані елементи орнаменту, періодичність повторення яких легко виміряти простою лінійкою. Ритміка у живопису виглядає і розуміється складніше, але також існує.

В архітектурі точками гармонії можна вважати повторювані елементи фасадів будівель – колони, портики, вікна, бані. У хореографії – це ритмічні, а ще краще синхронні рухи.