Елемент гармонії. Перший Закон.

Поняття елемента гармонії опишу докладніше в такий спосіб. Якістю (параметром або ознакою) збігів можуть бути: висота та тембр звуку в музиці; ритміка, рима та алітерація у вірші; гра епізодів та лінії оповіді у прозі; колір та розмір кольорових плям у живописі, просторова відстань. У деяких випадках його можна фізично виміряти та чисельно позначити (як частоту чи відстань), в інших випадках його можна лише відчути через почуття (як риму чи тембр). Не бачу сенсу чітко та однозначно розділяти ці два випадки, бо на практиці ці способи сприйняття – чисельний вимір чи чуттєве відчуття – поєднуються та взаємодіють залежно від конкретної ситуації.

Іноді ми говоримо про світлову частоту і виражаємо її в терагерцах (або нанометрах, якщо йдеться про довжину світлової хвилі), пам'ятаючи про фізичну можливість виміряти цей параметр. Але частіше ми просто називаємо колір при першому погляді на предмет, без будь-яких приладів і величин, нічого не вимірюючи, а орієнтуючись лише на власні прямі відчуття «на око».

Приблизно так само можна сказати й про частоту звукову. У фізичному сенсі будь-який чутний звук має власну частоту, її можна виміряти та виразити числом. Але частіше музиканти просто називають цей звук нотою у певній октаві, зовсім не замислюючись про прилади та числа. Ноту легше проспівати чи зіграти «на слух», ніж виміряти.

Те саме бачимо в ритміці. Можна виразити числом кількість ритмічних коливань у мелодії, але набагато простіше під цей ритм красиво станцювати. А пісню справді простіше заспівати, ніж детально розбирати чергування наголошених і ненаголошених складів, нот і тональностей.

Однак, чи завжди можливий та зручний аналіз «на око» чи «на слух»? Думаю, що ні. Адже я в цій темі шукаю універсальне рішення для всіх видів гармонії в різних видах мистецтва. Тут уже залишуся вірним «старій добрій» математиці та фізиці, мені так звичніше і зрозуміліше. Такі закони для мене «більш законні», так легше усвідомити суть. А перед художниками та музикантами, які не надто люблять математику, мені доведеться ввічливо просити вибачення.

Отже, підходжу до опису першого закону. Перший закон збігу параметрів і якостей описує принцип досягнення гармонії за кількістю відповідних елементів гармонії (якостей, ознак) – кольору, висоти звуку, тривалості періодів. Чим більше збігається якостей (параметрів) – тим краще, тим відчуття гармонії вище.

Поясню цю думку конкретніше на поетичному прикладі, де пропоную порахувати якісні елементи, у яких хочемо досягти гармонії. Почну з найпростішого варіанту. Якщо автор вірша досяг збігу ударних складів у рядку по ритміці – добре, говоримо про дотримання розміру. Вірш вже звучатиме красиво. Це білий вірш. Ритміка тут – перший елемент. А якщо при цьому досягнуто ще й другого якісного збігу, подібність фонетичного звучання закінчення рядків – ще краще. Це рима. Вона прикрасить вірш додатково до ритміки.

Додамо сюди третій збіг, за повторенням характерних звуків у тексті, тобто алітерацію – стає очевидним досвід поета. Таким чином у вірші посилюється звукова насиченість. Четверта повторювана якість, форма строфи – остаточно переконає вас у майстерності та таланті автора.

Така арифметика наочно ілюструє, на мій погляд, першу закономірність гармонії – що більше у мистецькому творі елементів гармонії (якостей), у яких досягаємо системні збіги, тим краще.