
Тепер перейду до формулювання власне теорії. Оскільки будь-яка теорія оперує своїми термінами та визначеннями, позначу необхідні категорії для гармонії у мистецтві. Спробую систематизувати відому мені інформацію з різних джерел, осмислити свої враження і сформулювати їх у вигляді двох законів гармонії. Перший закон – про якість гармонійних збігів, а другий – про кількість гармонійних збігів.
Для пояснення запроваджу відповідні спеціальні терміни. Перший – «елемент гармонії» – чинник, якість, властивість, фізичний параметр, ознака – це власне колір, частота звукових коливань, фонетичне звучання, просторова відстань, періодичність тощо.
Другий термін – «точка гармонії». Точка гармонії – це збіг певних елементів гармонії, ознак, параметрів та якостей за їх величиною (за амплітудою, частотою, кольором тощо). Цей збіг як величину можна в якийсь спосіб виміряти, виразити чисельно. Або відчути через органи чуття, тоді поняття «величини» стає умовним.
Взаємозв'язок цих термінів у моїй теорії такий – фізичний параметр (елемент гармонії) збігається за своєю величиною (характеристикою) у певній точці гармонії, тобто у певному місці тексту, спектра, звукового ряду, образотворчого простору.
Простішими словами, елемент гармонії – це те, що збігається, а точка гармонії – це те, де збігається. Така точка не завжди визначається як геометричний об'єкт, але найчастіше як значення частоти у звуковому чи світловому спектрі, фонетичне співзвуччя чи ритмічна періодичність, а також як просто умовне поняття.
У першому законі розгляну, як відчуття гармонії у творі мистецтва залежить від кількості факторів (параметрів) збігів. А у другому законі розгляну, як відчуття гармонії залежить від кількості точок збігу.