Частина 2. Теорія гумору. Вступ.

Що таке гумор? Спробую у тексті відповісти на це питання – у жанрі есе, який дозволяє вільно висловлювати власні думки, не беручи при цьому на себе великої відповідальності за точність формулювань та ідеальну правильність висновків. Тільки авторські міркування, але з намаганням створення системної теоретичної структури.

Микола Васильович Гоголь

Мені одразу зрозуміло, що доведеться відповідати не на одне питання, а на цілу їх серію. Ось, наприклад, на такі – як гумор можна класифікувати за різними ознаками, які він має властивості, як скласти гумористичний твір у різних видах мистецтва, як визначити цільову аудиторію для різних видів гумору тощо.

Чи існує взагалі мораль гумору і яка вона? Над чим сміятися можна, а над чим ні? На якому рівні жартів гумор перетворюється з естетичної насолоди у нестерпне роздратування? Який гумор корисний, а який шкідливий, і для кого саме? Яка суспільна функція цього жанру? Питань багато…

Також мені одразу зрозуміло, що ідея створити Теорію гумору приведе мене, як автора до деяких труднощів, бо така праця вимагає певних знань та досвіду. Ідея амбітна та нескромна, це я відчуваю. Але її варто реалізувати, бо на теперішній час такої узагальненої теорії не існує, принаймні мені вона невідома. Тож я спробую опертися на досвід видатних відомих гумористів та викласти власні думки у вигляді певної ідейної та термінологічної впорядкованої структури.

Спробую для початку описати цільове визначення гумору, його головне завдання, дати його визначення як соціальної ідеї та явища. Для цього потрібно поставити поняття гумору у такий логічний ряд – моральність, етика, естетика та гумор. Все перераховане – соціальні ідейні категорії, які визначають, що є добре, а що є погано. Кожна категорія має свій механізм та інструментарій для такого визначення.

Тобто перелічені категорії за своєю суттю є інструментами визначення суспільних цінностей або складовими елементами суспільної психології. Кожна категорія є складною ідейною структурою сама по собі, але при цьому головною метою та загальним завданням для всіх категорій залишається таке – класифікація всіх явищ з розподілом на погані та добрі.

Чи можна у дії моральних категорій виділити якийсь вектор? Яку спрямованість їхньої дії ми бачимо? Я бачу її такою. Моральність визначає основні людські цінності в сенсі їх поділу на погане і хороше. Вона «цілиться» в обидва боки – у бік поганого та у бік хорошого. Її вектор обопільно гострий. Етика та естетика «ціляться» також обопільно гостро, але схиляючись більше до класифікації «красиво-некрасиво».

А ось гумор «цілиться» переважно односторонньо, в погане. Мішенню для гумору є негативно забарвлені явища. Гумор «заточений» на погане – на його виявлення, опис та відповідне оцінювання. Все гарне та красиве гумор не описує і не визначає, за вихідним завданням. При цьому гумор є повноправним ідейним інструментом визначення суспільних цінностей і ставленням до них.

Отже, гумор – це інструмент визначення суспільних цінностей. Він «працює» приблизно так само, як мораль, етика та естетика. Його основне завдання – визначення цінного та не цінного, поділ позитиву та негативу через сміх.

Людство сміється, жартує, веселиться – і робить це споконвіку. Ми сміємося, радіємо… але чи завжди розуміємо, чому саме той або інший жарт «заходить», а не дратує? Адже при певних змінах обставин – здавалося б незначних – ефект може бути протилежний. Як правильно врахувати ці обставини? У цій серії есе я хочу визначити такі причини та описати деякі «правила поведінки» у гуморі, які допоможуть читачеві повноцінно сприймати різні гумористичні твори, а авторам допоможуть також повноцінно складати свої гумористичні твори.

Що таке гумор, ми чуємо та відчуваємо майже щоденно. Висловлювань на тему гумору відомо дуже багато – як самих гумористичних творів, так і їх описів та характеристик, рецензій та літературних розборів. Але узагальненого системного вигляду вони не мають. Світу відомі видатні та знамениті гумористи, поважні майстри слова, але ніхто з них не створив цілісної теорії жанру.

Це моя особиста думка, вона може бути спірною. Я зустрічав під час підготовки матеріалу лише окремі, хоча й дуже цікаві, міркування по цій темі. Згадаю їх наприкінці частини. Тож спробую зробити власний крок на цьому шляху. Вперед!

Початкові глави цієї частини є цілком авторським текстом, складеним на підставі моїх власних міркувань та думок. А кінцеві глави написані реферативним способом через аналіз деяких відкритих джерел по темі гумору, а також з використанням висловлювань відомих гумористів.

Проілюструвати текст маю намір портретами видатних майстрів жанру, які відомі всьому світу та авторитетні особисто для мене. Сподіваюсь, що мої міркування стануть у пригоді авторам гумористичного жанру зокрема та будуть цікаві усім читачам взагалі.