Глава 4. Частина 2. Джонні Джованні та становлення Головнокомандувача

Так проходило становлення Нової Старшої. А ось становлення Шепелявого Буквоїда в ролі Головнокомандувача пішло не за планом. Він виявився диваком, що не має власної думки, відлюдьком, який боїться оточуючих людей, фантазером, який любить розповідати про бізнес не за допомогою чітких цифр, а простодушно промальовуючи нехитрі й нічим не підкріплені схеми на паперовому огризку. Але розуміння цього факту до персоналу клініки приходило поступово.

Якщо навести кілька прикладів, то підозрювати ми всі почали після цих цікавих випадків.

Випадок № 1: Чорна Відва, несучись коридором учаділою риссю, тримала у своїх руках упакований у стерилізаційну стрічку лоток зі стерильними інструментами. Вона мчала на малоінвазивну хірургічну процедуру, яку проводив сам Гуру — Шепелявий Буквоїд.

Приурочивши кабінет до процедури, як до свята, пацієнтку поклали на кушетку. До речі, при проведенні даної процедури пацієнт завжди залишався при свідомості, просто менше відчував біль. Усе, як у найкращих клініках: умили, натерли обличчя «Бетадином» (Бетадин — йодовмісний антисептичний препарат широкого спектра антимікробної дії. — Прим. автора), знеболили Ультракаїном-Форте… і зазвучав «Реквієм»… (Реквієм — заупокійна меса. — Прим. автора)

Один Бог знає, що відбувалося в голові у цього лікаря. Як виявилося, поки Нова Старша розпаковувала необхідні стерильні інструменти, Шепелявий Буквоїд, підійшовши до свого ноутбука, який стояв на письмовому столі, і включив цю непідходящу до місця музику. Можливо, він бачив у цьому вчинку якийсь саркастичний гумор, але пацієнтка і Нова Старша опішили знатно.

Випадок № 2: Шепелявий Буквоїд напевно думав, що володів якимись неймовірними суперздібностями і знаннями. Насмілюся помітити, що в той час свої розумові піруети він то і діло показував під час процедур з пацієнтами. Може, він не розумів, в силу своєї розумової обдарованості, що такими вчинками почав гробити свій авторитет, який з відходом Фантомаса повинен був, навпаки, тільки зміцнитися.

Але, шляхи Господні несповідимі!

Комусь він дає орган мислення і розум, а комусь речовину, що заповнює череп і канал хребта.

***

Наближався Новий Рік! Це був мій перший корпоратив тут, але другий у цій клініці. Взагалі-то, я могла потрапити ще й на перший, але він був мені не до вподоби. Якщо хто читав «Майстер і Маргарита» Булгакова, який був любителем писати про всяку єресь, той напевно пам'ятає опис балу нечисті в кінці твору цього талановитого, але дивного письменника. Чиммось подібним був перший новорічний корпоратив цього закладу. Тільки для еліти, яка вишукано тримає келих у загальному залі і воліє час пліток обзивати красиво — кулуарними розмовами, а за рогом виригує триповерхові матерні слова на своїх же колег.

Але, корпоратив наступаючий не віщував невимовного пафосу, як попередній, оскільки він проходив уже під керівництвом Шепелявого Буквоїда, а він, як пам'ятаємо, проповідував демократію.

Суші…

Вино…

Скромне вітання нового Головнокомандувача…

Його душевна гра на гітарі чудової мелодії…

Його дружина — освічена і гідна жінка…

Його наймиліші дітки…

І Вобла… вульгарно одягнена, п'яна і лицемірно захоплена сімейною ідилією Шепелявого Буквоїда з його ж дружиною…

Майже затишок…

Майже сім'я…

Після цього задушевного свята щось сталося. Про це віщали в усіх кутках, і не почути цього було неможливо, навіть за умови проблем зі слухом.

«Між ними щось є!» — розносилося невидиме ехо по всій клініці.

***

Ми пам'ятаємо, що Вобла стала єдиною правою рукою Шепелявого Буквоїда, яку не представлялося можливості ампутувати. Вона слідувала за ним по п'ятах: на процедури до пацієнтів, на зібрання директорів, на навчання і навіть потайки за кордон.

Її тактика полягала у вихвалянні Шепелявого Буквоїда, зведенні його в ранг Бога, як розумного Гуру і єдиного для неї освіченого Наставника.

Але після корпоративу для Вобли настав період сліз, шмарклів і шантажу.

Це не моя особиста думка. Так думали всі, бо двері кабінетно-баррикадної кімнати, в якій постійно закривалися ці дві особи, стали відкриватися все частіше. Але тепер вони відкривалися голосно, я б навіть сказала знатно. З них прожогом вилітала худа Вобла, яка на бігу в туалет роняла крокодилячі сльози. Зазвичай, після такого спринтерського забігу істеричної Королеви, наступав період відчуження.

Вобла задирала високо картопляний ніс, примружувала хитрі оченята і не звертала увагу на Шепелявого Буквоїда. І він, як дурний карась, кожен раз заковтуючи одну й ту ж наживку, як у перший раз, починав її ублажати. І все заради того, щоб знову почути її схвалення. Так! Мабуть назвемо це схваленням! Це був шантаж, але з метою отримання чого, конкретно ніхто не знав, але всі здогадувалися.

Це як невдалий атракціон.

Наприклад, ось хочете ви на колесо огляду — повільне, але стабільне і відносно безпечне. Проте замість цього погоджуєтеся сісти на американські гірки — швидкі, що змушують організм виділити багато адреналіну, але в більшості випадків провокують організм до блювоти.

Він уже катався багато і багато разів на колесі огляду, тому цього разу вибрав американські гірки. І вони не пішли на користь, оскільки виникнувші розбіжності з Воблою дестабілізували Шепелявого Буквоїда. Йому доводилося метатися між бізнесом і міжособистісними розбірками зі своєю правою рукою. І кожен раз він вибирав її.