Глава 3. Частина 3. Луїдор Полполушкін та епічний переворот

Сірий Кардинал, як справжня ударниця праці, обслуговувала левову частку пацієнтів клініки, приведених нею особисто, нарівні з головним Гіппократом. Тому за старанність у роботі Афродіта була пожалувана в Лицарі Круглого Столу, ставши керуючою клініки.

І вона, безумовно, була гідна цієї посади, як ніхто інший.

Але тут сталося щось.

В один чарівний день на роботу не вийшли деякі співробітники. Як виявилося, Фантомас, будучи незадоволеним своїм новим становищем, зібрав пожитки і в суцільній північній темряві пішов у похід на освоєння нових, більш привітних, територій, увівши з собою частину персоналу та меблів.

Так-так, вам не здалося. Все було так, ніби сімейне подружжя в розлученні зайнялося поділом нажитого непосильною працею.

І насмілюся стверджувати, що це не було спонтанним рішенням. Потім я згадала, як у вечір перед стрімкою втечею, наприкінці робочої зміни, Гертруда дбайливо пакувала свої ароматні супер-капці в целофановий пакет. Хоча до цього не забирала їх жодного разу. Тоді вона сказала, що вирішила їх випрати вдома, позбавивши супер-здібностей. Але її рішення вже не наша справа.

Фантомас пішов, повівши свою свиту за собою, але залишивши на поталу Вобли вже давно опішившу Старшу. Оскільки доля її давно була вирішена злопам'ятною Воблою, її покликали в кабінет до Шепелявого Буквоїда. Він, зробивши очевидну річ, звільнив пониклу зараз, але колись горду, начальницю.

Після цього прикрого розколу виникла непереборна потреба в наборі нового персоналу.

Розділивши обов'язки Старшої на дві посади, на пост Нової Старшої була воздвигнута Чорна Вдова, яка, як ми пам'ятаємо, була дуже розумна і безмежно людяна. На посаду менеджера із закупівель, якими раніше займалася Старша, взяли ще одну милу Дівчинку-Феєчку. На місце ж Гертруди, яка пішла за Фантомасом, прийшла нова медсестра Неторопко Єля.

***

Дівчинка-Феєчка, яка мріяла про світле і казкове кохання, була схожа на квіточку. Вона часто складала губки бантиком, вдивляючись у своє відображення в круглому косметичному дзеркальці, і розглядала свій ідеально рівний чубчик. Іноді з кимось сперечаючись по білому кнопковому телефону, дуже сильно засмучувалася, з гуркотом кладучи слухавку назад на стіл.

Після відходу Старшої ми були поселені в її скромні комірчинні хороми. Дівчинка-Феечка і чергова медсестра. Нам, худишкам, комірчина колишньої Старшої здавалася царськими хоромами, адже до цього у нас і того не було.

Швидко утворена нова посада Феєчки не зобов'язувала її ходити в одній і тій же формі щодня. Але вона, прийшовши на роботу, все одно переодягалася в таку собі форму, скомбіновану з особистих речей у стилі кежуал. Мені всі говорили, що це зручно, бо так не зношуються інші речі особистого гардероба. Але я не розуміла. Навіщо тоді купувати речі особистого гардероба, щоб вони висіли в шафі?

Будучи стомленою незмінним білим кольором у своєму робочому медичному гардеробі, я готова була зробити що завгодно, аби мати можливість одягати різноманітний одяг на роботу.

Штанці, спіднички, різні кофтинки...

Кожну зміну, працюючи медсестрою, я тужила за своїми речами, які томно припадають пилом у шафі, роками чекаючи вигулу в світ. Який у найкращому разі відбувається пару разів на рік, зважаючи на щільний робочий графік.

Через якийсь час, коли Феєчка увійшла в робочу колію, її покликав Шепелявий Буквоїд. Тепер він, подолавши всі свої комплекси, вибрався з печери і всі аудієнції приймав у конференц-залі, безпардонно закидаючи ногу на ногу і виблискуючи чорними шкарпетками з-під білих медичних штанів.

Підсумком аудієнції було призначення хитрої, але недалекої Вобли як начальника Феєчки. Тут потрібно тільки вдуматися в абсурдність ситуації. Вобла — медсестра, лікар без диплома, який через безглузду випадковість добре полірує корону Буквоїду, за що зведена в ранг кромсателів облич, відтепер командує Феєчкою, яка займається торгово-економічною діяльністю в клініці, в якій Вобла ні біса не тямить.

Я не в курсі, через що потрапила в немилість обожнювана всіма Феєчка. Підозрюю, що причиною стали непомірні амбіції Вобли кимось уже нарешті командувати в стінах цієї клініки, показуючи свою надуману гіперзначимість.

Феєчка була не в захваті.

Персонал, що вцілів після перевороту, знову притих, очікуючи змін і свято вірячи в приказку: «Тихіше їдеш, далі будеш».

***

Неторопко Єля, маючи медсестринську освіту і давно незастосовуваний досвід, зважаючи на деякі життєві обставини, йшла кабінетами за Чорною Відвою, яка проводила екскурсію. Я, змучена цікавістю, тихенько плелася ззаду. Мені, безумовно, було цікаво, хто ж вона — ця Єля? Яка вона — наша третя Дагомейська Амазонка? Тиха, надспокійна, амбітна дівчина.

«Вона нам підходить», — подумали ми.

Щоправда, потім, як виявилося, Неторопко Єля не зовсім пам'ятала, як влучати голкою у вену і що таке Дексаметазон. Але насправді у нас це було не головним. Адже з відходом Фантомаса до наших обов'язків подавати спонжі та тримати шланги апарату додалися ще й умивання та знеболювання облич, зміна насадок і витратних матеріалів в апаратах, налагодження тих самих апаратів, а часом навіть і проповідування про чудовий функціонал косметологічних агрегатів. Але Єля старалася і через якийсь час нарешті освоїла весь функціонал чудової професії мед-гейші.

Вобла ж уміло користувалася цією своєю перевагою, тому дозволяла собі навіть викидати використані голки просто в урну замість спец. контейнера.

Скільки з її вини вкололося персоналу, точно ніхто не знає. Адже журнал реєстрації аварій для слабаків! Але якщо провести соц. опитування, то число ймовірно може бути значним. Вона, як літаюча фурія, розійшлася на повну. В подобі начальника Феєчки, третируючи її щодня, то і діло вивергаючи якісь безглузді ідеї, наказувала всім називати її не просто Вобла, а Вобла Воблерівна. А якщо хтось, маючи здоровий глузд, чинив опір, то вона бігла до Буквоїда, тицяла на неугодного плебея пальцем і гнусаво кричала: «ФАС!»