Розділ 2: «Канцелярія демонів-боржників»

Тверда, волога й холодна кам'яна плита під моїми долонями була першим, що я відчула, коли повернулася притомність. Навколо панував похмурий напівморок, який розривався лише тьмяним, червонуватим сяйвом високих смолоскипів, закріплених на масивних колонах. Повітря було важким, тиснуло на легені, насичене ароматами старого чорнила, сухих отруйних трав і виразним, гострим запахом сірки.

— Ох... мої мізки... — поруч важко застогнав Роман. Він сидів на підлозі, гарячково перевіряючи свій ноутбук. — Сервер впав? Чи це якийсь жорсткий галюциногенний збій? Де ми, бісового батька?!

— Це не збій, Романе, — я повільно підвелася, обтрушуючи джинси й намагаючись втримувати рівновагу.

Прямо перед нами піднімалася велична, викута з темного, посіченого іржею заліза арка. На ній висіла вивіска з масивними літерами, які світилися внутрішнім вогнем. Це була прадавня мова, але я — до власного жаху — легко прочитала напис: «Центральна Канцелярія Боргових Зобов'язань, Незакритих Кредитів та Демонічних Відсотків».

З-за високої дерев'яної стійки, заваленої сувоями та кістяними рахунками, на нас дивилася істота в довгому, потертому оксамитовому сюртуку. У істоти були кручені цапині роги, жовті звужені зіниці та гострий дзьоб, на якому чудернацько сиділи рогові окуляри.

— Вітаю у Нижньому Світі, смертні! — заскрипів демонічний клерк, розгортаючи важкий шкіряний фоліант, від якого йшов димок. — Кохановський Роман Володимирович? О, так! Ваша душа, ваші життєві сили та ваш розум повністю перейшли під заставу Верховного Демона МФО. Сума невиплаченого боргу: 120 тисяч золотих магічних монет під 300% щоденного нарахування!

Роман кліпав очима, його звикливий до алгоритмів і чітких конструкцій С++ мозок відчайдушно намагався побудувати логічний захист:

— Чекайте, шановний! Ви хто — колекторська служба? У мене система написана на С++, тут чітка архітектура, я зараз перевірю ваші граничні умови та вказівники на помилки...

— Замовкни, мізерний програмісте! — гримнув клерк, і від його голосу колони здригнулися. — У цьому світі твоя логіка С++ безсила, якщо в ній немає емоційного фундаменту! Твій борг реальний. Він матеріальний! І твоя дружина...

Клерк перевів свій жовтий, хижий погляд на мене — і раптом застряг на пів слові. Його рогові окуляри з тріском з'їхали на самий кінчик дзьоба.

— Зачекайте... А чому на ній немає Співзалежного Ланцюга?! Ви ж чоловік і дружина! Вона мала автоматично стати твоїм магічним поручителем і віддати всі свої накопичені ресурси для погашення твого боргу!

Я зробила повільний, глибокий вдих. Залізний корсет у грудях, який роками давив мені ребра, раптом розтиснувся. Я подивилася на свої зап'ястя — вони були абсолютно вільні. А от на зап'ястях Романа сяяли важкі, сріблясто-чорні кайдани, які вростали прямо в його ауру.

— Тому що там, на кухні, за хвилину до того, як ми провалилися сюди, я сказала "НІ", — чітко, виділяючи кожне слово, вимовила я. — Я не взяла на себе його борг. Я відокремила свої ресурси та своє життя від його руйнівних рішень.

Демон-клерк судорожно почав перелистувати сувої, його кігті царапали пергамент:

— Неможливо! Співзалежна магія мала спрацювати безболісно й миттєво! Вона повинна була віддати всі свої гроші, а потім три тижні плакати, докоряти йому і все одно тягнути його на собі!

— Не цього разу, — я склала руки на грудях, відчуваючи дивовижну внутрішню силу. — Я — фінансовий консультант. І якщо цей світ вирішив матеріалізувати наші проблеми, ми будемо вирішувати їх за новими правилами. Без мого самопожертвування.

Роман подивився на мене. У його сірих очах більше не було зверхності чи винуватого дитячого переляку. Там з'явився глибокий шок і перше, за довгі роки, справжнє шанування жіночої сили, яку він раніше просто не помічав за моєю тривожністю.