Розділ 2

Їжа як ліки — і трошки магії 
Або “Я не на дієті, я на виживанні” 

Коли тіло ніби вийшло з гарантії, а душа втомилась ще  
вчора — саме час згадати, що їжа може бути не просто  
“щоб не впасти”, а справжнім союзником. Не треба  
знущатись над собою голодуваннями чи поїданням  
суперфудів за ціною авто. Почати можна з простого — 
з турботи. 
Мій ранок: ритуал повернення до життя 
Я прокидаюсь — і одразу склянка теплої води. Не  
кави, не чаю, не енергетика. Проста вода, як лагідний  
добрий ранок для всього організму. Вона запускає  
роботу шлунку, печінки і, головне, — мозку. Без неї я,  
мов чайник без кнопки "ввімкнути". 
Потім — зарядка. 
Та не та, де ти пітнієш і проклинаєш все живе, а  
розминка для суглобів. М’яка, лагідна, як прогулянка з  
бабусею в дитинстві. Роблю так щоранку...вже 7 років  
поспіль. Колись я ледве ходила, а тепер навіть згинаюсь і розгинаюсь без хрускоту, і почуваюсь, мов  
двері, які нарешті змастили. 
Перед сніданком — пів грейпфрута. 
Чому? Бо він — справжній друг печінки. 
Допомагає зменшити запалення 
Працює як легкий природний “очисник” 
Містить нарингенін — речовину, яка підтримує роботу  
печінкових ферментів 
І до всього — злегка кислий, але бадьорий. Як я в  
понеділок. 
Їжа — це любов (якщо правильно її любити) 
Увечері я додаю до їжі олію розторопші. Не для смаку  
(бо на смак, чесно, не дуже), а для печінки, жовчного і  
загального очищення. У ній сила. Плюс вона  
допомагає краще засвоювати вітаміни. Одна чайна  
ложка — і ти ніби кажеш собі: “Я тебе чую, тіло. Я з  
тобою.” 

Мій щоденний раціон простий, але робочий: 
Зранку — вода, зарядка, грейпфрут, потім щось легке:  
наприклад, овочеве пюре або оладки з яблуками й  
апельсиновим соком. 
В обід — тушковані овочі, картопля, риба (якщо  
організм дозволяє) або запечені кабачки. 
Вечеря — легка, тепла, щось типу кабачкового рагу,  
супу чи печених яблук зі сметаною. І, звісно, олія  
розторопші. 
Протягом дня — теплі напої, трохи фруктів без  
шкірки, іноді м’які каші без глютену, бо живіт має свій  
характер. 
Їжа — це не ворог. Це партнер. Просто потрібно  
навчитися з ним дружити. А ще — прислухатись. Іноді  
організм сам шепоче: “Дай мені гарбузика”, або “не  
треба мені цієї квасолі, я потім всю ніч тебе  
дратуватиму”.