? Розділ 1. Дівчина яка вірила у фантастику

🌸Розділ 1. Дівчина, яка вірила у фантастику

Ассія Адамівна Астера, яку всі близькі називали просто Асею, ніколи не вважала себе особливою людиною, хоча потайки іноді мріяла про щось незвичайне, здатне перевернути її звичне життя з ніг на голову. У свої двадцять вісім років вона мала роботу, власні захоплення, невеличке коло друзів і безліч планів на майбутнє, проте найбільше задоволення їй приносили зовсім не дорогі покупки, галасливі вечірки чи подорожі до популярних туристичних місць, а можливість після насиченого робочого дня вмоститися зручно на дивані, загорнутися в м’який плед і поринути у світ чергової фантастичної історії.

Ася працювала ландшафтною дизайнеркою в середній за розміром фірмі, яка займалася облаштуванням приватних садиб, парків, заміських ділянок і територій біля комерційних будівель. Її робота вимагала не лише професійних знань, а й розвиненої уяви, адже замовники нерідко приходили з нечіткими побажаннями, очікуючи, що звичайна ділянка землі перетвориться на маленький райський куточок. Саме тоді Ася й почувалася на своєму місці, адже вміла побачити красу там, де інші помічали лише нерівний газон, кілька старих дерев і порожній простір, який ще належало наповнити життям.

Вона любила рослини, знала, як поєднувати кольори, форми та фактури, і могла годинами розмірковувати над тим, де краще посадити декоративну яблуню, як обіграти природний схил або які квіти створять гармонійну композицію біля тераси. Їй подобалося спостерігати, як завдяки правильно підібраним рослинам і продуманому плануванню звичайна територія поступово набуває власного характеру, а безладне нагромадження кущів і дерев перетворюється на гармонійний простір, у якому хочеться залишитися довше. Іноді вона навіть ловила себе на думці, що створення саду чимось нагадує написання книжки, адже спочатку перед тобою лише чистий аркуш або порожня ділянка, а потім поступово з’являються деталі, формується задум і народжується щось цілісне, живе та неповторне.

Проте навіть найцікавіші проєкти не могли змагатися з її головним захопленням, яке супроводжувало дівчину ще з підліткового віку, — читанням фантастики.

Особливе місце серед усіх книжкових жанрів посідали історії про попаданок, звичайних дівчат, які через випадковий збіг обставин, загадковий портал або незрозуміле втручання долі опинялися в зовсім інших світах. Там на них чекали магія, незвичайні істоти, небезпечні пригоди, таємниці давніх цивілізацій і правила, які доводилося вивчати мало не на власних помилках. Декого з героїнь такі обставини лякали, інші швидко пристосовувалися до нових умов, а треті примудрялися не лише вижити, а й змінити долю цілого королівства, знайти справжніх друзів або відкрити в собі здібності, про які раніше навіть не здогадувалися.

Ася щоразу захоплювалася їхньою сміливістю, хоча чудово розуміла, що в реальному житті далеко не кожна людина змогла б так легко впоратися з подібними випробуваннями. Одне діло читати про героїню, яка прокинулася в магічному світі й за кілька розділів навчилася користуватися закляттями, і зовсім інше — самій опинитися серед незнайомих людей, не маючи ані найменшого уявлення про те, де ти перебуваєш і як повернутися додому.

Особливо її веселили моменти, коли головна героїня, щойно потрапивши до нового світу, починала поводитися так, ніби все життя тільки й чекала на цю пригоду. Ася нерідко закочувала очі, читаючи про дівчат, які без жодних сумнівів ішли за підозрілими незнайомцями, погоджувалися на дивні пропозиції або кидалися в небезпечні місця, навіть не спробувавши з’ясувати, що на них там чекає.

— Ну звісно, куди ж без цього! — обурювалася вона, гортаючи чергову сторінку. — Незнайомий чоловік із підозріло красивими очима каже, що знає дорогу до замку, а ти одразу йдеш за ним. А якщо він маніяк? А якщо замок проклятий? А якщо там узагалі дракон на сніданок чекає? Невже так важко спочатку подумати?

Звичайно, подібні міркування не заважали їй продовжувати читання, адже навіть найнеобачніші вчинки персонажів робили історії цікавішими, а можливість подумки виправляти їхні помилки перетворювала звичайне читання на своєрідну гру. Ася часто уявляла, як би сама діяла на місці головної героїні, які рішення приймала б і чи змогла б розібратися в нових правилах, коли б звичний світ раптом залишився далеко позаду.

Іноді, особливо коли чергова книжка виявлялася настільки захопливою, що змушувала забути про час, дівчина уявляла, як би змінилося її життя, якби одного дня вона сама потрапила до іншого світу. Звісно, у цих мріях усе відбувалося значно приємніше, ніж у більшості прочитаних нею історій: вона отримувала магічний дар, швидко знаходила друзів, розгадувала стародавні таємниці й неодмінно зустрічала когось, хто допомагав би їй освоїтися в новому місці. Щоправда, Ася не забувала додавати до своїх фантазій і власні умови, адже зовсім не збиралася ставати безпорадною красунею, яку постійно мусили рятувати, а воліла б мати достатньо розуму й сили, щоб самостійно розв’язувати проблеми.

У її уяві вона неодмінно мала б якусь незвичайну здібність, бажано таку, про яку місцеві маги навіть не чули, адже бути черговою дівчиною без особливих талантів у світі, де кожен другий вміє чаклувати, здавалося їй не надто привабливою перспективою. Вона хотіла б розуміти мову магічних істот, бачити приховані портали або відчувати енергію, недоступну звичайним людям. А ще було б чудово мати при собі бездонну сумку, у якій завжди знаходилося б усе необхідне, починаючи від книжки й закінчуючи запасом їжі на кілька днів.

Однак, трохи помріявши, Ася зазвичай поверталася до реальності й починала пригадувати всі ті труднощі, про які книжкові героїні часто забували. Адже в чужому світі могли не існувати звичні їй ліки, електрика, мобільний зв’язок і навіть елементарні засоби гігієни, а місцева їжа могла виявитися неїстівною або небезпечною. До того ж не кожен новий знайомий обов’язково виявлявся добрим, а гарний краєвид зовсім не гарантував, що за найближчим деревом не ховалося щось зубате й голодне.