Розділ 4. Лаура

Ранок. Душ

Згадую, що забула свою косметичку, коли приймала душ, і прямую туди, щоб забрати її. Та коли відчиняю двері переді мною розгортається така картина: хтось миється в душі, це хлопець, так як душова кабінка має прозорі стіни,то я можу бачити, що там відбувається, але від перепаду температури, стіни запітніли і я бачу тільки розмитий силует, та я точно впевнена, що це чоловік… я завмерла, але починаю приходити до тями, і не розумію де він узявся і чому саме зараз знаходиться у моїй ванній. Я розвертаюся на п’ятках і поспіхом виходжу з  кімнати, голосно грюкаючи  дверима. Сподіваюся тато не спить, бо я зараз збираюся потурбувати їх спокій. 

Швидкими кроками досягаю його кімнати і починаю сильно стукати в двері. Я попередила про своє бажання зайти всередину, тому одразу відчиняю двері. Тато щось робить у своєму ноутбуці, навіть на відпочинку не може залишити свою роботу, а Марґарет ніжитися в ліжку і спостерігає за ним. Я одразу ж з порогу починаю говорити:

— Ви взяли нового водія і не сказали мені?

— Якого водія? — тато спускає своїх окуляри на ніс і здивовано дивиться на мене.

— Того, що зараз миється у моїй ванній. 

— Ми не брали із собою водія.

— Якщо це не водій, то хто? Я щось не можу нічого зрозуміти. 

Марґарет прокашлюється і починає говорити:

— Це мій син, — він напевно все-таки прийняв моє запрошення і приїхав, коли ми не бачили.

— Чому ти мене не попередила? — запитує у неї тато. Та  я перебиваю їх.

— Який ще син, ви знущаєтеся з мене чи що? Чому ви не казали, що у вас є чортовий син? — Відчуваю холодок який проходить ззаду мене, він стоїть біля мене. 

Чудово! Ранкова сімейна мелодрама.

— Ви не розказали їй про мене? — звертається він до них.

— Чому  ти голий? — запитує у нього Марґарет. 

— Я не голий, я в рушникові.

— Чому  ти ходиш в одному рушникові по будинку? — вже роздратовано запитує тато.

— Я просто забув взяти чисті речі, щоб переодягнутися. Та заспокойтеся вже ви всі!

Я дивлюся на них всіх по черзі і розумію, що зараз здурію. Мені потрібно звідси забиратися подалі. Обертаюся, але хлопець загороджує мій шлях, та я все-таки пробираюся і йду до своєї кімнати. Навіть не звернувши на нього уваги. Двері замикаю. 

Через годину в двері стукає тато і пропонує приєднатися до сніданку, та я ігнорую його. Не сказати про свою нову жінку, добре, пробачаю, а тут ще з’являється цей синок і миється в моїй ванній кімнаті. Я  не здивуюся, якщо у них є маленька дитина з якою вони залишили няньку. Цілу годину валялася на ліжку і гортала Tik Tok .

Не хочу тут залишатися. Потрібно поїхати і погуляти десь. 

Змушую піднятися себе з ліжка і почати збиратися. Відчиняю шафу і дивлюся на речі, зараз вже обід і жарко, тому обираю для себе простий білий топ і блакитні джинсові шорти. Робити макіяж немає сенсу. Тому кидаю усе необхідне в пляжну сумку, взуваю білі босоніжки на низькій підло і вирішую, що потрібно написати своєму хлопцеві і пожалітися на все, що тут відбувається. Пишу йому повідомлення…одягаю окуляри і я готова їхати.

                                               ***
 

Зараз майже шоста вечора. За цей час я об’їздила все, що могла. Побувала у всіх місцевих крамничках і кафе. Наїлася морозива, потім пообідала бургером і картоплею фрі. Наостанок заїхала в супермаркет і купила собі багато різних смаколиків, адже мені потрібно буде себе чимось зайняти, подивлюся Нетфлікс, а пізніше ввечері піду на пляж. Я обожнюю ходити туди саме ввечері, на сході або заході сонця, це найкращий час, щоб побачити усю красу і помилуватися тим, що тебе оточує.

 Тому я залишаю машину біля будинка і йду до своєї кімнати, нікого не зустрічаю по дорозі, вони або пішли кудись, або сидять по кімнатах. 

Чудово проводимо час сім’єю! Вау! Саме такої відпустки я чекала. Краще б залишилася в Орландо, проводила б час із Джеком. А доводиться бути тут. Замикаюся в своїх кімнаті і вмикаю перший серіал на Netflix, який мені трапляється, беру усі смаколики, які купила і починаю дуже круто проводити свій час. 

Не помітила, як заснула, розплющую очі і не розумію, де я і що за день взагалі. На фоні досі бубнить телевізор. На моєму ліжку розкидані желейки. На  тумбочці біля ліжка вже розтануло морозиво, поряд лежить мій телефон. Тягнуся  до нього та він не вимикається. Розрядився. «Прекрасний день». Встаю з ліжка і намагаюся знайти зарядне. Згадую, що брали її із собою на прогулянку, беру із підлоги  пляжну сумку, зарядне там. Підключаю телефон до зарядки і лягаю на ліжко, чекаю поки телефон покаже ознаки життя. На екрані з’являється яблуко, а потім час 19:45, я проспала більше години, а таке відчуття ніби дня два. Чую стук у двері, та не чую хто говорить, беру пульт і вимикаю телевізора. А потім чую татове:

— Я ж казав,що вона не захоче вечеряти. Їй потрібен дати час.

І кроки віддаляються від моїх дверей. Потім я беру телефона і бачу повідомлення від Джека

« Не сумуй. Буду в тебе десь о дев'ятій вечора. Збирайся, будемо веселитися!».  У мене є година, щоб зібратися і привести себе в порядок.