4. День, коли небо заплакало — Веселка там, де з'являється надія

Розділ 4

День, коли небо заплакало

Зранку місто огорнув дрібний дощ — не холодний, але мовчазний. Краплі повільно спадали з дахів, стікали по вікнах, залишаючи за собою сліди, ніби сльози на обличчі. У повітрі витав запах вологи та задумливості.

Соня дивилася у вікно й мовчала. У її серці було неспокійно, але в душі зростала рішучість. Сьогодні вони мали не просто подарувати посмішку — вони мали розпалити тепло глибше, там, де вже залишилась лише тінь.

Вони з Максимом і Рексом вирушили в дощ. Без парасольок. Мов навмисно — аби стати частиною того, що відчуває місто. І саме в цьому дощі почали з’являтися їхні нові вчинки.

Максим залишав біля дверей листівки з добрими словами: «Ти важливий», «Твоє серце — джерело тепла», «Хай дощ змиє смуток і принесе тобі нову надію». 

Люди знаходили їх — і зупинялися на мить.

Соня малювала на вологому асфальті крейдою, попри дощ, веселки й сонечка. Вони розмивались — але залишали по собі враження. Маленький хлопчик з вікна дивився на ті розмиті барви — і раптом усміхнувся.

А Рекс? Рекс знову сів поруч із кимось, хто плакав. Цього разу це була дівчинка, що втратила улюблену іграшку. Вона обійняла Рекса й тихо прошепотіла: «Тепло повертається…»

Наступного дня небо було затягнуте густими хмарами, а краплі дощу падали на землю, мов німі сльози. Але троє друзів не злякались. Вони зібрали барвисті олівці, малюнки і тепло своїх думок. Розвісили листівки з написами: «Ти важливий», «Твоя усмішка — сонце», «Обійми змінюють світ».

Люди почали зупинятись, читати, розглядати. Один старенький дідусь, який роками не виходив з дому, побачив листівку на паркані і... вийшов. Просто так. І подивився в небо. А небо — мов у відповідь — подарувало веселку.

Соня тримала

Рекса за вушко й шепотіла: — Ми чуємо, як світ усміхається.

Коли дощ припинився, над містом з’явилася веселка. Яскрава, багатобарвна, мов знак, що добро працює, навіть якщо здається маленьким. Соня сказала:

— Тепер нам треба зробити так, щоб кожен у місті міг дарувати це тепло. Бо лише разом ми зможемо зігріти все навколо.