3. Перше тепло — посмішка для бабусі — Добрі справи, що зігрівають

Розділ 3.

Перше тепло — посмішка для бабус

У бібліотеці панувала приємна тиша, яка нагадувала шепіт старовинних історій. Кожна полиця з книгами ніби приховувала секрет — забуті слова, мудрі думки та відповіді на важливі питання.

Соня обережно торкалася обкладинок, ніби шукала щось особливе. І раптом її погляд зупинився на старенькій книжці з потертою обкладинкою, що ледве трималась на полиці. Вона відкрила її, і сторінка розгорнулась саме на словах:

"Тепло починається з добрих вчинків. Посмішка — це перше світло, яке запалює серце."

— Це воно! — радісно прошепотіла Соня. — Наш перший крок має бути простим — подарувати посмішку.

— Але кому? — спитав Максим. — Кому потрібне це світло найбільше? 

І тут вони згадали бабусю, яку нещодавно бачили на зупинці. Вона стояла сама, з важкими пакунками, і в її очах жевріла туга. Без вагань друзі вирушили вулицею, де мешкала бабуся Марія.

Коли вони підійшли, старенька саме намагалася донести сумку додому. Максим одразу підбіг і допоміг, а Соня щиро посміхнулась і привіталася.

— Дякую, дітоньки, — промовила бабуся. — Сьогодні ви перші, хто сказав мені добре слово.

І в ту мить на її обличчі з’явилася посмішка. Справжня, тепла, щира. Немов сонячний промінчик пробився крізь хмару.

Соня принесла з дому стару книжку з великими літерами. Вона читала її бабусі Олі, яка майже не бачила, але завжди слухала так, ніби кожне слово — це крапля щастя.

Максим зайшов до пані Марії з пекарні, яка завжди роздавала найсмачніші булочки. Сьогодні вона була стомлена й мовчазна. Максим вручив їй маленький кольоровий ґудзик: 

— Це ґудзик доброти. Якщо його тримати в кишені, серце буде тепліше.

А Рекс? Він сів біля хлопчика, який плакав біля школи. Просто сів поруч, мовчки, поклав голову на його коліна. Той хлопчик заплакав ще більше — але вже інакше. Це були сльози полегшення.

Соня, дивлячись на все це, прошепотіла: — Тепло росте, коли ми його даруємо…

Того дня вони йшли додому з відчуттям, що світ навколо змінився. Зовсім трішки, але змінився. І це була тільки перша іскорка.— А тепер… — мовив Максим, дістаючи блокнот із планом. — Наступне — зігріти ціле місто!