1.Маленьке містечко великого тепла — Де народжуються усмішки і дружб

Розділ 1.

Маленьке містечко великого тепла

У самому серці зелених пагорбів, де сонце лагідно цілує землю, а вітерець тихенько нашіптує казки деревам, стояло маленьке містечко з великою душею. Там були будиночки з різнокольоровими дахами, квітучі палісадники й вулички, де завжди лунав сміх.

У цьому містечку жили троє найкращих друзів: дівчинка Соня, хлопчик Максим і песик Рекс.

Соня мала довге золотаве волосся, а її очі світилися теплом, ніби в кожній зіниці мешкало маленьке сонечко. Вона завжди помічала, коли хтось сумує, і знала, як подарувати посмішку.

Максим був сміливий та уважний. Його улюблене заняття — допомагати іншим. Він носив синю кепку, яку вважав «шоломом добрих справ», і завжди мав у кишені щось корисне — то бинт для коліна, то маленьку цукерку для того, хто засмутився.

А Рекс... Рекс був песиком, який розумів усе без слів. Його хвіст махав, як віяло радості, а очі завжди були уважні до серця кожного. 

Одного ранку, коли повітря пахло м’ятою та теплим молоком, Соня промовила: — Знаєте, я думаю, що в наших долоньках живе справжнє тепло. Воно може зігріти не тільки один одного, а й увесь світ!

Так почалась історія, яка змінила не лише їхнє містечко, а й серця багатьох інших.

Того вечора друзі довго сиділи разом, розмовляючи про те, що можна було б зробити доброго для своїх сусідів. Їхні маленькі серця билися в унісон, бо кожен з них відчував — попереду щось дуже важливе.

Світ засинав, а в їхніх душах прокидалося велике бажання творити добро. Ніч лагідно вкривала містечко, і ніхто ще не здогадувався, що зранку все зміниться…