Розділ 11

Сусідка відреагувати не встигла від несподіванки. Застигла ошелешено. Змахнула з кінчика носа і коміра колючі сніжинки.

Олексій насторожився. Схаменувся, що зробив дурницю. Образиться ще чого доброго. От несе ж його іноді зовсім не туди!

Уже хотів насварити себе, але дівчина раптом розпливлася в ніжній, грайливій усмішці, очі засвітилися непідробними, майже дитячими веселощами. Теж схопила сніг, жбурнула у відповідь. Ухилилася від його кидка.

Він від радості розсміявся. Сніг, що потрапив до рота, миттєво розтанув на язиці спогадами дитинства. Щасливого, простого і зрозумілого.

Регочучи, як божевільний, носився навколо неї, кидав сніг, вивертався сам від її порцій крижаних пелюсток садівниці-зими. Крадькома торкався й обіймав.

Розчервоніла, усміхнена Аліна здалася йому настільки прекрасною, що в якусь мить завмер збентежено, не сміючи відвести погляд. А вона не відразу помітила, метнула нову жменю неслухняного снігу.

Олексій легко від нього відмахнувся, але з місця не зрушив. Помітивши це, дівчина теж завмерла. Боязко глянула йому в очі. Які вони в нього красиві! Переливаються сріблом, а в зіницях можна себе розгледіти так само чітко, як у дзеркалі. Тільки в його відображенні вона чомусь набагато красивіша.

— Зігрілася? — тихо запитав турботливо.

Аліна ледь помітно кивнула.

— Треба до Анфіси їхати, — прошепотіла вона.

— Треба, — кивнув чоловік, але залишився на тому самому місці.

— Ну що ви встали біля самого під'їзду? — врізався обурений голос сусіда в усталену мовчазну ідилію. — Дайте пройти хоч якось. Сміття викину, поки не замело зовсім уже, — мужик гидливо скривився, оглядаючи білосніжне покривало, що застеляло землю.

Аліна глянула на всі боки, шукаючи шляхи до відступу. Олексій потягнув її до себе за руку, одночасно пропускаючи непривітного сусіда, і притримуючи її за талію. Маленька, але не тендітна й зніжена.

Опустила голову, не знаючи, як реагувати. Приємно так! А раптом вирішить, що легкодоступна? Ну й що, що давно живуть по сусідству. Але ж не були знайомі особисто раніше.

— Поїхали, — рішуче, але м'яко промовив чоловік, звільняючи її від необхідності шукати правильне рішення.

Пічка в машині здавалася джерелом раю на землі. Рукавички, промоклі від снігу, що танув у теплі, сушитися не бажали. Але хоч руки зігрілися.

— Якщо можна, давай у магазин заїдемо, — попросила боязко, розглядаючи свої руки на колінах. — Я Анфісі печива хоч куплю.

Олексій схвально кивнув, а сам тихенько порадів. Запропонувала вона сама. Може ж він виявити бажання взяти участь у формуванні гостинців?

Магазином ішли мовчки. Аліна шукала печиво. Олексій складав у кошик те, що вважав за необхідне. Думав, вона дешевше шукає.

— Ну де ж воно? — вигукнула засмучено, зупиняючись укотре перед тим самим стелажем.

— Що саме? — насупився здивовано.

— Та печиво Анфісине!

— А ми якесь конкретне шукаємо? — уточнив чоловік.

Аліна неуважно кивнула, марно намагаючись знайти шукане самостійно. Консультантка, до якої він звернувся, тільки руками розвела.

— Я що, маю всі назви пам'ятати, по-вашому? Стелаж із печивом тут, шукайте, — буркнула вона і пішла.

Олексій насупився, але повертати її й обурюватися не став. Тільки час гаяти даремно. Тому, напевно, і не хотів раніше виходити й контактувати з людьми. Тепер щось надто вже розім'як.

Аліна тихенько зойкнула від радості, тримаючи в руках бажану знахідку. Очі знову засяяли. А він знову замилувався. Як вона легко і щиро таким простим дрібницям радіє. У цьому, мабуть, і є тонка наука жити.

На виході з магазину оплатив покупки сам, нетерпляче відкинув заперечення супутниці, що зароджувалися. Упаковка вельми непоказного на вигляд печива вирушила в пакет. Цікаво, Анфіса справді любить таке печиво чи на безриб'ї?...

— Чому ти? — почала було дівчина, сідаючи в машину.

— Я рік живу в нашому будинку, — просто пояснив Олексій, заводячи двигун і даючи машині прогрітися. — І жодного разу нічим не допоміг їй. Дай мені можливість виправити це.

Вона придивилася до водія, намагаючись знайти в ньому лукавство. Але Олексій говорив щиро. Немов і справді намагався згладити провину.

Аліна присоромлено подумала, що його завзяття було дуже доречним. Якби вона зараз оплачувала печиво, що раптово здорожчало, то не змогла б оплатити проїзд у зворотний бік, якби їй довелося добиратися самій. Хіба мало які в нього можуть утворитися обставини непереборної сили. Рідний син Анфіси знайшов же такі обставини. Чому в Олексія вони не можуть з'явитися?