Розділ 6

Довго чекати Стеф не було потреби. Вона пішла через пів години після хлопців. Сьогодні вона виглядала занадто вишукано. На ній була червона  коротка сукня. Її рижі кудрі були розкинуті по плечах. У вухах знаходилися золоті довгі сережки. На шиї висів золотий кулон. Взута вона була в чорні "лодочки ".
- Привіт Донжиана,-промовила Стеф і обійняв мене зняла взуття. 
- Привіт, заходь,- я подивилася на зачинені двері в спальню. І повела Стеф на кухню. 
- Стеф, а як тобі працюється в фірмі?- запитала я піся годинної бесіди. Яка гарна погода та як нас справи. 
- Як і всім працюється ,- засміялась Стеф. Тільки її сміх здався мені зовсім не веселим, а з нотками істерики. 
- Ну це не відповідь. Скільки років ти там працюєш ? - запитала я , щоб щось дізнатися. Як же мені не подобається це все .
- Я почала працювати у фірмі декілька місяців назад. Ця робота для мене дуже важлива,-повільно начебто задумуючись проговорила Стеф.- До цього я працювала офіціанткою в  штаті К.. Мій брат хворіє і нашій сім'ї потрібні гроші, щоб покинути штат і переїхати  в інший клімат. Йому потрібна операція. Якщо чесно я не маю освіти. Вже в 16 я почала працювати, щоб купувати братові антибіотик. Ілу ставало краще, але як виявилося потім його хвороба все одно прогресувала. Антибіотики тільки сповільняли її. Якось до нас зайшов директор фірми. Він сидячи за баром почув, що я хочу звільнитися і знайти роботу в місті. Він запропонував мені працювати в фірмі секретарем. Я погодилась, оскільки зарплата офіціантки не стабільна. А гроші на операцію дуже великі,- Стеф подивилася на мене своїми блакитними очима.- А чому ти вирішила працювати у фірмі?
- Я маю освіту і хочу підійматися по кар'єрних сходах. Але тобі вистачає грошей? Зарплата стажера не велика.
- Так. Тим паче я вже не стажер,- відповіла Стеф.- Так в тебе є хлопець? Я бачила чоловіче взуття в коридорі. 
- Ммм...так,- видихнула я. Мені зовсім не хотілося обманювати Стеф. Вона стала для мене подругою в цьому великому місті.
-  Як його звати ? Як ви познайомилися?  - засипала запитаннями Стеф.
- Його звати Майкл. Ми почали зустрічатися до того як я переїхала в ЛВ . 
- У вас були відносини на відстані?
- Так, але я як найшвидше переїхала сюди. 
- Так як відбулося ваше знайомство?
- Я один раз була в ЛВ. Тут і зустріла Майка. Ми почали спілкуватися, а потім і зустрічатися почали,- напевно я задовольнила відповідю Стеф , тому вона перевела тему на інше.
- А де він зараз? На роботі ? 
- Так,- так тяжко обманювати, особливо подругу.- А що на рахунок тебе ? В тебе є хлопець?
- Ні.Що ти ? В мене немає часу,- Стеф замахала руками.
- Я думаю ти знайдеш собі когось.
- Надіюсь. Розумієш я боюсь, що той кого я покохаю не прийме мене такою, якою я є. 
- Чому ? Ти така гарна дівчина. Авжеж він тебе прийме. 
- Ти мене не зрозумієш. Я..Хм..в кожного свої скелети в шафі. Скільки зараз годин? Напевно вже пізно,- перевела тему Стеф. Я подивилася на годинник.
- Вже 18:05.
- Що? О Боже! Він уб'є мене,- Стеф схватилася і побігла до дверей.
- Стеф, що сталося ? - я побігла в коридор і подивилася на подругу. 
- Все добре. Зустрінемося завтра,- вона обійняла мене і побігла усміхнувшись на прощання.
Я зачинила двері і зайшла в спальню. Майкл сидів на дивані і читав в телефоні новини. 
- Майкл, Стеф пішла. 
- Добре,- Майк набрав номер і приклав до вуха.- Чув? Знаєш мені здається, що вона щось приховує. Особливо коли дізналася скільки годин. Так. Добре, бувай. 
- Як багато у нас в квартирі камер?- запитала я. Мене це запитання мучило вже давно. 
- Достатньо, щоб бачити все і всіх , - Майкл відсунувся , щоб я могла сісти . Я сівши запитала.
- Але я надіюсь у ванній кімнаті немає камер ? 
- Хто знає?- лукаво запитав Майк.
- Ей, це не честно,- я поклала руки на коліна. - Скажи...
- Ні за що. Тобі не потрібно це знати ,- промовив Майк.
- Ах так. Ти сам напросився ,-я кинулась на Майка і почала його лоскотати. 
- Припини...ей досить,- Майкл скористався тим що я вирівнялася, щоб відихатись різко кинув мене на на диван і ліг на мене зверху.-А як тобі тепер?
- Не дуже, якщо чесно,- прошепотіла я. Майкл засміявся і приобнявши мене  скотився на килим. А потім ліг поруч і ми почали сміятися.
***
Сьогодні Майкл попросив знайти докази того що фірма займається контрабандою. Як мені не хочеться цим займатися, але все для сестри.
  Зайшовши у скляні двері " Інвест холдінг" я вдихнула свіжого повітря. Так, докази! Я оглянула хол де стояли шкіряні і столики. Пройшовши через охоронний пост я подалася до свого робочого місця. Сівши за комп'ютер я закінчила презентацію і віднесла головному коперайтеру . 
- Непогано. Ти молодець!- сказала Елеонора ( це головний коперайтер). - Віднеси це директору. Якщо його ще немає поклади флешку на стіл.
Елеонора була однією із тих людей на роботі, котрі прийняли мене з усмішкою. На вигляд їй було 38 . Вона мала світле волосся ( хоча насправді воно було русявим). Її карі з відтінком зеленого очі були завжди усміхнені. А маленький зріст додавав їй жвавості. Елеонора мала двох дітей і чоловіка який часто не бував вдома . З першого дня роботи вона мені дуже сподобалась.
  Зайшовши в кабінет директора, якого ще не було на роботі , я підійшла до столу і поклала флешку. На столі лежав якийсь документ. Краєм ока я поглянула на нього. Це був контракт . На перший погляд в ньому все було нормально: ім'я , фамілія , місце проживання. Але коли я дійшла до пункту" Умови" . Мене відсахнуло.
Умови:
1. Кожної неділі р. повинна зустрічатися з д.
2. Р. виконує все що скаже д.
3. Р. отримує винагороду в виді 500$.
Це мені дещо нагадує, але цього не може бути. Потрібно щоб Майк побачив це. Тому я зробила вигляд , що випадково зачепила контракт . І після того як він впав присіла щоб підняти його. Швидко увімкнувши камеру я сфотографувала контракт. Тільки но телефон опинився в кармані. Двері відчинилися. Я завмерла, але зібравши всю сміливість все таки встала і поклала документ на стіл. Я підняла очі і подивилася на директора. 
- Доброго ранку Донжиана. Не очікував зустріти вас вранці під своїм столом. 
- О , вибачте. Я занесла вам флешку , але випадково зачепила ось цей документ,- я показала пальцем на контракт,- тому присіла , щоб підняти його, але...
- Донжиана, - директор підійшов до мене і усміхнувся своєю напевно однією із фальшивих усмішок ,- не хвилюйтеся. Нічого кримінального тут не має. Можете йти.
Щось не те. Він якось швидко змирився. Я вийшла за двері і перевела подих. Взявши телефон я швиденько відправила фото документу Майклу і розписала що зі мною сталося . 
***
- Ми знайшли її слід.
- Де вона ?
- Направляється в сторону Лас-Вегасу . 
- Продовжуйте пошуки . 
***
Повернувся до свого робочого місця я побачила букет квітів. В них знаходилася записка . 
" Самій гарній дівчині в офісі .Гарного дня "
                          від Д.
Хто такий Д.? Ніколи не могла подумати, що хтось може захоплюватися мною. Я подивилася на скляний  кабінет Еліонори. Вона працювала , але відчувши що я дивлюсь на неї всміхнулась і поманила рукою.
- Еліонора, а ти часом не знаєш хто приніс мені квіти ? - запитала я заходячи  до її кабінету. Вона немов очікуючи цього запитання засміялася. 
- Авжеж знаю,- І це все ? Чому вона не говорить хто це ?
- А можна більше інформації?
- Ну добре. Це Драйвер. Він охоронець на прохідній.
- Хм..
- Донжиана, він хороший хлопець. Не роби йому боляче. Можливо у вас щось вийде?- вона подивилася на мене з проханням. Можливо і вийшло б , якщо на мене не ліг цей вантаж детектива і бог зна кого. Я зітхнула і відповіла.
- Ти краще знаєш за мене який він. Напевно ти всім працівникам замінюєш мати, сестру, подругу або друга. Якщо б інша ситуація я б дала йому шанс, але у мене вже є хлопець якого я кохаю,- Еліонора усміхнулася.
- Нічого . Я не думаю що він відчуває до тебе щось подібне коханню. Але думаю тобі краще з ним поговорити і поставити всі крапки над"і". А тепер я чекаю деталей про твого хлопця. 
  Коли я вийшла від Елеонори всі працівники були на своїх місцях і активно працювали. Але чомусь місце Стеф залишалося порожнім. Я зателефонувала їй, але її телефон був вимкнений.
  Після роботи коли я проходила охоронний пост до мене підійшов незнайомець. Він був доволі симпатичним. На його темно- каштанове волосся падали промінчики світла, обличчя покривала тінь оскільки світило сонце з вікна. Підійшовши ближче я побачила його ніжні риси обличчя. Зелені очі були добрими та щирими.
- Донжиана, я хотів запитати вас... тебе. Не хочеш піти сьогодні зі мною на чашку кави ?
- З радістю,- відповіла я і його обличчя просіяло. Мені потрібно було з ним порозмовляти, а також я думаючи про докази зрозуміла, що саме через охоронний пост проходить все. Від людей до паперів . І Драйвер це моя змога допомогти сестрі. 
***
- Майкл, що це все означає?- запитав Рай телефонуючи своєму другові.
- Це доказ номер 1. Донжиана знайшла його в кабінеті свого директора. 
- Але я не розумію, що таке р. та д. 
- Я також над цим думав, а потім прийшов до висновку, що д. домінант, а р. рабиня. 
- Невже вони цим займаються? 
- Скоріше за все. І ми вже зможемо його посадити за насильство . 
- Це вже щось. Надіюсь Донжиана знайте ще щось . Доречі а де твоя дівчина ? Вже сьома а її немає вдома. Можливо вона тобі зраджує?- Райлен засміявся. 
- З ким?- запитав Майкл, але його голос був схвильований. 
- Не знаю. Можливо в неї хтось з'явився ? Але я не думаю що наша кроха на таке здатна. І врешті решт перестань ходити по кімнаті кругами . 
- Ти що слідкуєш за мною?- Майкл зупинився і подивився на камеру в кутку за картиною. 
- Так вирішив глянути як ти поживаєш,- Рай засміявся,- в Мет'ю камери цілодобово увімкнені. 
- Іди ти...,- Рай засміявся, а Майкл нахмурився.- Бувай!- крикунув він та кинув трубку. Райлен поглянув на зображення екрану та на друга в ньому. "Ніколи не бачив Майкла таким схвильованим ". Подумав він і вимкнув екран комп'ютера.
***
Ми сиділи в тайському кафе та пили каву. Після невимушеної розмови я все таки вирішили поговорити про наші відносини.
- Драйвер,- я набрала повітря,- не зрозумій мене неправильно, але якби мені приємно не було, що я тобі подобаюсь, але у мене є хлопець.
- Я надіюсь він гарна людина. І ніколи не образить таку дівчину як ти. Ти не хвилюйся за мене. Просто коли я перший раз тебе побачив то подумав, що ти сама гарна дівчина котру я коли небудь бачив. 
- Дякую тобі . Мені справді докоряє те що я повинна відмовити. Ти гарний хлопець і мені приємно спілкуватися з тобою тому надіюсь, що ми будемо друзями.
- Тоді друзі. Дякую, що сказала правду. 
  Після тривалої розмови про роботу та смаки я вирішила запитати те що мені було потрібно. Я не хотіла його використовувати, як Стеф , але нічого не могла зробити. Тим паче цей хлопець мені справді подобався. 
  З розповіді Драйвера він працював в охороні рік. Робота йому зовсім не подобалася, але він пішов на неї із-за своєї матері. Вона ніколи не була ідеальною мамою і кожного дня ходила з друзями за алкоголем. Це почалося в неї коли Драйвер народився, оскільки тоді їй було всього навсього 18 років. " Вона ще хотіла погуляти і їй ніколи було дбати про мене. Батько також був нікчемним. Вони разом гуляли на ті гроші,що держава видавала мені. Я тим часом, або відправлявся до бабусі, або мене віддавали сусідці котра стала для мене мамою". Коли мати Драйвера отямилась, що у неї є дитина вона почала просити тата Драйвера, щоб той почав працювати , але той відмовився і кинув маму Драйвера. Та в свою чергу почала запивати своє горе алкоголем."Коли я виріс вона взяла кредит. Я не розумію як їй його дали, але вона з цими грошима виїхала в інший штат зі своїм бойфрендом . Кредит вона не виплачувала тому мені , щоб не забрали наш будинок довелося кинути навчання і піти працювати".
- Ти не шукав її?- запитала я.
- Ні мені це не потрібно. Я виплачу кредит і почну нове життя. Я планую довчитися. 
- А де ти навчався ?
- В юридичному університеті. 
- О! Драйвер, я подумала що ти знаєш. У мене є підозри що наша фірма займається чимось нелегальним.
- Так і є ,- Драйвер нахилився до мене.- Саме через мене вони проносять документи про нелегальні махінації фірми. 
- У тебе є докази?- я запанувала подих. 
- Ні, - я зітхнула.
- Чому ти запитуєш ?- Драйвер подивився на мене.
- Я не можу тобі розповісти. Але це дуже важливо для мене.
- Я постараюсь тобі допомогти,- Драйвер усміхнувся своєю милою усмішкою. 
***
Коли я відкрила двері своєї квартири то побачила Майка. 
- Де ти ходила?- гаркнув він. Що він собі дозволяє?
- Це не твої проблеми ! Я ходжу там де хочу,- я подалася в спальню.
- Ти повинна говорити мені де ти ходиш і що ти робиш! - Майк сів на дивані. 
- Нічого я не повинна. В нашому контракті не було написано про те що я тобі повинна доповідати де я знаходжусь.Мене роздратовує те що кожен мій крок відслідковується. А моє особисте життя обмежується . Я хотіла стати незалежною приїжджаючи в ЛВ ,- говорячи це я не замінила , що по звичці почала переодягатися. Коли я замінила факт, що стою в нижній білизні перед Майком то мене в жар кинуло . Я підняла очі на Майкла який оцінюючим поглядом дивився на мене.
- Відвернись !- крикнула я. Як же я так могла ? Як так вийшло? Про що я думала?  Тим часом Майк замість того щоб відвернутися встав і вийшов хлопнув вхідними дверима. 
- Тільки не це...