Літо без гаджетів

Сашко тільки-но прийшов зі школи -  і щасливо посміхнувся, адже це був останній день занять. Хлопець відразу увімкнув телевізор. «Знову, - подумав він, - нічого цікавого. Напевно, якісь дурні новини».

А тим часом, наш улюблений пристрій-помічник, що розмовляє з нами і не потребує відповіді, промовляв дуже дивні речі:

-Далі в новинах: Сонце може викликати техноколапс на Землі.

Сашко хотів піти на кухню, щоб підігріти собі обід, але, не дійшовши до місця призначення, зупинився:

-На Землі можливий колапс електронних пристроїв через випромінювання Сонця - кажуть геофізики з Америки. Їх дослідження публікує популярний журнал Scientific News, - продовжував віщати диктор.

За прогнозом вчених, незабаром сонячна активність знизиться до мінімуму, внаслідок чого скоротиться геліосфера зірки – начебто захисний шар, що нагадує кокон, який в даний момент обмежує її магнітне поле.

Скорочення геліосфери призведе до викиду в Сонячну систему потоків різних частинок, здатних вивести з ладу електронні системи на Землі, говорить Мішель Блеквуд, викладач університету в Мічигані.

Вчені прогнозують, що Землю чекає колапс через відмову технічних систем.

-Та ну, це нереально! – Сашко так злякався в перший момент, що скрикнув на усю квартиру, хоч вона і була порожня.

***

Через деякий час, сидячи за комп'ютером і граючи у «стрілялки», він подумав, що треба зберегтися у грі і піти погуляти. Та йому не судилося цього зробити. На екрані вискочила реклама – маленький різнокольоровий чоловічок бігав по екрану і сміявся. Та коли вона мала закінчитися - комп'ютер блимнув і вимкнувся:

-Що? Як це так? – Сашко розлючено подивився на екран, - Я ще не встиг зберегтися! Ех, гаразд, піду погуляю, здається, не мій сьогодні день…

Тільки хлопчик це сказав, як у двері квартири хтось постукав:

-Саньку, відкривай, - гримнув чийсь хлопчачий голос.

- Павло Сергійович, це ти? – запитав Сашко, підходячи до дверей.

- Так-так, я, відкривай, тут таке… - промовив Пашка, заходячи у квартиру.

- Що, – здивувався хлопець, - у тебе теж вимкнувся комп?

- І у тебе? Дивно, - може це у всьому будинку чи під'їзді вимкнули… - почав Сашко, але поговорити їм так і не вдалось, бо у двері знову хтось постукав, - Наче прохідний двір… - покачав головою хлопець, - Хто?

- Та це я, Катря, - вимовив дівочий голосочок.

- Катруся? Що, в тебе теж все вимкнулось? – запитали хлопці, впустивши дівчинку.

- Так, і у моїх сусідів, хоча я й живу у будинку поряд з вашим. Може, це у дворі нашому поле якесь «протитехногенне» відкрилось? – усміхнулась Катерина.

І тут Сашко згадав новини:

-Не може бути! – промовив він.

- Що таке? – запитав Пашка.

- Та я згадав, що дивився телевізор і там говорили про техноколапс, який має статися ось-ось.

- Та ну, це якась маячня, - хмикнула Катя.

- Я теж так подумав, але потім усе вимкнулось, - промовив Сашко.

- Ну, тоді, гайда гуляти, адже сьогодні почалися канікули! – посміхнувся, ніколи не сумуючий Паша.

- Не хочу, - завередувала Катерина, - я хотіла посидіти в інтернеті, а тепер не можу, усе, це смуток і журба, час увійти  в депресію, - сумно сказала дівчина.

- Та годі тобі, стільки справ можна знайти без інтернету! – заперечив Олександр.

- Наприклад? – гордо піднявши голову запитала Катя.

- Ну, слухай: погуляти, поговорити, пограти у настольні ігри чи на свіжому повітрі, просто посидіти наодинці з природою, якщо хочеш  провести медетацію… - почав Сашко.

- Не хочу! – вередлива дівчина насупила свій смішний носик.

- Гаразд, давай спробуємо, може тобі сподобається? – запитав Пашка.

- Добре, хлопці, все рівно робити нічого…

***

Два хлопці та дівчина вийшли на подвір'я, балакаючи про все на світі. Вони йшли, куди очі дивляться, не зважаючи на те, що у руках нема телефонів, які завжди мали при собі. Дивно, але знаходились теми, на які можна було поговорити, не було мовчання, яке дуже напружує.

Кожен розказував про веселі пригоди, які з ним траплялися, яскраво обговорювали шкільні теми, скаржились на несправедливих вчителів, і багато-багато чого іншого.

Не припиняючи розмови, хлопці назбирали для Катрусі кульбабок, а вона радісно посміхаючись – сплела собі вінок із цих простих, але яскравих квіточок.

Дівчина більше не дивилася похмуро на цю ситуацію. Вона, уявити не могла, що життя без ґаджетів – не таке вже й погане. Можливо, навіть, цікавіше і веселіше.

Сашко з Пашею не були так прив'язані до соціальних мереж, як Катя, але любили грати у комп'ютерні ігри. Та це не завадило їм розслабитися і насолоджуватися цим днем.

Коли це тріо проходило повз малюків, граючих у пісочниці, то Катруся не змогла втриматися і повеселилася з ними, бо це ж такі тендітні і «няшні» створіння…

Хлопці не розуміли усього цього «мі-мі-мі», але витримали стійко, і дуже веселилися, коли дівчина ділилася з ними своїми емоціями.

Ось так, трохи погулявши, усі вирішили піти додому  Паші, бо в нього було тьма-тьмуща усіляких настільних ігор. Та тут Катерина поставила умову:

-Тільки прошу, давайте не грати у хрестики-нулики, це вже нецікаво!

- Я і не збирався, -  вимовив Паша, а Сашко посміхнувся, він побачив, як друг трохи почервонів, але нічого не сказав.

Вирішили, що можуть пограти у слова. Виявилося, що кожен знає різні варіанти. Є таке, коли називають слово, наприклад, «ананас», а наступне має починатися з останньої букви попереднього, ось, «слон», і так далі.

Потім хтось з них згадав іще один варіант. Велике слово пишеться на листочку, а від нього усі намагаються створити якнаймога більше слів. Але у кожному новому слові мають бути букви, які є у великому.

І тут з'явився іще один варіант. Теж слова, але їх не можна промовляти – їх потрібно показувати. Ця гра мала декілька назв. Пашка називав її «Крокодилом», Сашко «Коровою», а Катруся говорила, що є ще назва, але вона її не пам'ятає.