Теорія.

Як вже було сказано в одному з попередніх есе: завдання людини, і як окремої особистості, і як ланки суспільства – підтримувати прогрес. Дехто з нас справляється із цим завданням краще, дехто гірше, а дехто робить все категорично навпаки. Нажаль, найбільше істинних ентузіастів зібралося саме в останній категорії й кількість їхня стрімко зростає. Не настільки швидко, щоб впадати в паніку, але достатньо для того, щоб учасники першої та другої груп насторожилися, роздратувалися й продовжили свою роботу, докладаючи до її виконання ще більше зусиль.

Відтак, все більше людей не бояться ставити незручні запитання. Науково-популярні та нон-фікшн книги знаходять нову допитливу аудиторію. І, загалом, ми ініціативніше ставимося до пізнавання світу, що дав нам прихисток. Принаймні, в це хочеться вірити.

Однак, ні для кого не секрет, що в епоху вільного обміну інформацією, доступ до загальної бази мають і ті, хто замість перевірки фактів та аргументів просто вірить у свою правоту. Що було б непогано, пощастило б нам жити у реальності, де бажання стають матеріальними. Але поки у нашому середовищі працюють тільки факти та дії - цього не достатньо. Не можна покладатися на голослівні заяви псевдо авторитетів. Та про це вже у наступному та, імовірно заключному есе циклу.

Усі конспірологічні теорії (як от віра у плоску землю чи жидомасонську змову) та альтернативні вірування (гомеопатія чи рейкі), існують тільки завдяки незнанню, упущенню в нашій системі розуміння світу. І для того, щоб вирости над собою, нам потрібні не експресивні проповіді шарлатанів чи, зараз, відео викриття, а звичайне усунення першопричини. Тож, чому б нам не з'ясувати, де існують прогалини разом?

Думаю, почати варто із теорії Великого Вибуху. А саме із того, чому деякі люди вважають її неправдоподібною. До речі, якщо ви, ненароком чи спеціально, відноситеся саме до цієї категорії людей – нічого страшного. Зазвичай, у цьому немає вашої вини. Просто той, хто вам вперше про неї розповів, зробив це неправильно. Не пояснив звідки вона взялася. Не розтлумачив кожен аспект, бо сам того не розумів. Не зацікавив. Ми ж розглянемо її дещо пильніше, ніж апатичний вчитель чи реклама 12-сезонного серіалу.

Перше, що плутає, а то й лякає – слово "теорія". У свідомості суспільства воно заслужило нове неправильне тлумачення, близьке до "безпричинне припущення" або "безпідставне вірування". Хоча це й не так, все ж часто доводиться чути:

"Ну, це тільки теорія. Чому я маю в неї вірити?".

Що ж, наука не просить вірити. Вона шукає і надає факти, які існуватимуть незалежно від того чи віримо ми в них, чи ні. І щоб досягти такого рівня надійності зараз, колись їй потребувалося вирішити не одну проблему. Одна з яких – правильне формулювання тверджень.

Гіпотеза – це припущення, яке має підстави для існування, але потребує експериментальної перевірки.
Теорія – це гіпотеза, яка має відтворюване підтвердження механізмів і дозволяє спостерігачу передбачати наслідки дії чи зміни стану об’єкта спостережень (тобто підтверджена експериментально).

Наукова теорія – це модель Всесвіту, його частинки чи процесу, що відбувається "на його просторах"; це набір правил, який пояснює причинно-наслідковоі зв’язки між об’єктами; це масив, побудований із спостережень та експериментально доведених припущень.

Істина – об’єктивне відображення дійсності у свідомості людини.

Чому ж теорія Великого Вибуху не може бути істиною? Якщо коротко – тому що перетворити теорію в істину практично неможливо. Та щоб зрозуміти про що я, доведеться трохи помріяти.

Уявіть як погожого і точно не осіннього дня Ви вирішили прогулятися напівпорожньою вулицею. Через вдосталь щільний робочий графік така нагода випадала Вам не часто, тож вагатися чи йти, чи ні ви не стали. Було б нерозумно упустити такий шанс. Ось Ви вже вийшли з дому і повільно крокуєте тротуаром. Щойно повз проїхав один-єдиний на всій дорозі автомобіль, незнайомий житель сусіднього кварталу зник десь у Вас за спиною, зграя голубів-буркотунів прочистила бруківку від останніх крихт і полетіла шукати їжу деінде. Ви залишилися у абсолютній тиші. Ніщо не заважає Вам почути биття власного серця, шурхіт повітря об легені. Ви насолоджуєтеся спокоєм.

Та несподівано ваш благодатний уявний відпочинок руйнує шум: якесь низьке гудіння, яке поступово вигулькнуло нізвідки (хоча, насправді, Ви здогадувалися про його приближення), розсікає собою весь навколишній простір, який ви звикли називати своїм містом. Воно псує всю картину. Воно лякає вас. Ви хочете щоб воно припинилося і не заважало прогулянці. Особливо тоді, коли Ви розумієте, що гадки не маєте звідки цей шум взявся.

Що ж, здаватися Ви не звикли. У пошуках відповіді Ви зводите погляд до безхмарного неба і, добряче придивившись, помічаєте там майже непримітну крихітну крапку. Ще й із якимось білим хвостиком. Що це?

Перше, що спадає на думку – предмет, створений людиною-інженером. Але знати це напевно не можна. Ви намагаєтеся роздивитися об’єкт у небі краще і бачите, що його силует віддалік нагадує обриси пасажирського літака, а хвіст, що тягнеться за загадковою білою крапкою, нагадує інверсійний слід працюючих у надто вологому середовищі двигунів. Гул, що осів на Вашу потилицю теж, наче підтверджує попередню здогадку.

Тепер гіпотеза сформована – на висоті декількох кілометрів над Вами летить авіалайнер для перевезення пасажирів. Але вірити у це припущення без вагомих на те підстав не можна. Раптом це ворожий військовий бомбардувальник із ядерним зарядом та прапором агресивної країни на борту? Чи об’єкт позаземного походження. Чи просто галюцинація, яку викликав Ваш мозок, через надміру завантажені робочі будні? Ви не знаєте, але біжите додому – потрібно знайти пояснення. Хіба можна відпочити, не знайшовши відповіді на термінові запитання?

Ви закрили за собою вхідні двері й помітили, що під затишним домашнім дахом звуки, що скидаються на полоскання горла велетня, стали тихішими. Проте, повністю не зникли. Та навіть якщо й зникнуть – Ви все одно мусите знайти відповідь на те, що то за біла крапка. З хвостиком. Інакше, допитлива натура просто не дозволить Вам заспокоїтися.

Намагаючись придумати план, як дізнатися що то за об’єкт викликав стільки галасу, Ви згадуєте про невеликий словник-довідку, на який наткнулися в одному з псевдо-есе невідомого автора і одразу ж вигадуєте план: тепер, коли у Вас є логічна гіпотеза, потрібно знайти тези, які з неї випливають та придумати як їх підтвердити; зробити висновки та провести експерименти. Тобто, Ви маєте або негайно дістатися до хмар і побачити об’єкт досліджень зблизька, або спробувати винести припущення, що випливають із гіпотези та перевірити їх експериментально. Оскільки перший спосіб неможливий – піднятися в небо в цю ж секунду у Вас, наразі, можливості немає – залишається тільки другий, який, насправді, значно цікавіший.

Тепер, визначимося із тим, що саме потрібно перевірити. Якщо Ваше припущення правильне, то з нього випливає, що людина здатна побудувати щось, що може рухатися у повітрі, не торкаючись землі. Ви знаєте, що авіалайнери існують, адже й самі раз чи два літали на такому під час літньої відпустки, але не можете втриматися, щоб не провести один вкрай важливий експеримент.