Розділ 6

       Минуло кілька місяців

У слухавці було чутно довгі гудки. Раптом щось клацнуло, і почувся жіночий голос:
— Алло! Центральна лікарня. Слухаю вас.
— Доброго дня! Мене звати Ліка. У мене є кілька питань щодо випадку з моїм батьком, який стався у вашій лікарні.
— Так, я вас слухаю, — відповіла жінка.
— Мій батько перебував у вашому місті у відрядженні кілька місяців тому. Там з ним щось сталося, викликали швидку з вашої лікарні. На жаль, він помер. Я хотіла б дізнатися, що сталося і за яких обставин лікар констатував смерть.
— Так, я знаю цей випадок. Тоді була не моя зміна, але про нього знають усі, — сказала жінка.
— А що там сталося?
— Я не знаю… — голос ненадовго замовк. — Я лише чула, що він помер.
— З ким можна поговорити, хто міг би знати деталі?
— Не знаю. Вибачте, на все добре, — і у слухавці клацнув відбій.

Ліка розгублено дивилася на мовчазний телефон. Після загадкової розмови тривога і підозра, що смерть батька навряд чи була природною, лише посилилися.

Трохи подумавши, Ліка взяла телефон і набрала номер поліції:

— Районний відділ поліції, лейтенант Хмарина, слухаю, — почувся чоловічий голос.
— Доброго дня! Мене звати Ліка. Мій батько, перебуваючи у відрядженні у вашому місті, раптово помер. Він працював спеціалістом із газопостачання, — акуратно почала розмову Ліка.
— Так, я знаю цей випадок. Він помер.
— Так, помер, — підхопила дівчина. — А за яких обставин? Що там сталося? Чи можете надати хоча б якусь інформацію?
— На жаль, ні, — відрізав поліцейський. — Вам потрібно приїхати до слідчого і ознайомитися з матеріалами справи. По телефону ми нічого не розповідаємо.
— Але мені дуже далеко їхати, майже 700 кілометрів, — несміливо відповіла Ліка. — А якщо я приїду, і слідчого не буде?
— Слідчий майже завжди на місці. Якщо його не буде, трохи зачекаєте, і він прийде, — відповів чоловічий голос. — Або хтось інший надасть вам матеріали справи. Це не проблема.
— Дякую. На все добре, — сказала Ліка і поклала слухавку, задумавшись.

Вони всі знають про цей випадок… Навіть ті, хто не працював тієї злощасної ночі. Чому працівники лікарні та поліції передавали одне одному інформацію про нього? Чим цей випадок такий особливий, якщо у документах зазначена звичайна смерть від серцевої хвороби? Але всі говорили про це як про щось особливе… Тільки ніхто не хотів пояснювати, що саме вони знають. І чому мовчать? Якщо мовчать, значить, є що приховувати…» — думала Ліка, згадуючи батька - добру і веселу людину.

Вона сіла за стіл, увімкнула ноутбук і в пошуковику ввела: «гіпертрофічна кардіоміопатія» — саме такий діагноз зазначив судово-медиччний ексерт як причину смерті батька.

Ліка прочитала:

Гіпертрофічна кардіоміопатія — захворювання серця, при якому серцевий м’яз потовщується, особливо міжшлуночкова перегородка, що може призводити до утруднення викиду крові з лівого шлуночка. Захворювання часто не проявляє симптомів роками. Можливі ознаки: задишка при фізичному навантаженні, болі в грудях, непритомність, прискорене серцебиття. У деяких випадках перша ознака — раптова серцева смерть. Часто ГКМП виявляють випадково під час ЕКГ, УЗД серця або медичних оглядів.

—Батькові щороку робили електрокардіограму в рамках обов’язкового професійного медогляду, — розмірковувала Ліка. І жодного разу жодних вад не виявили. Звідки тоді взялася ця хвороба, якщо ще півроку тому серце було абсолютно здорове?

Питань ставало дедалі більше, а відповідей усе менше.

—Треба їхати у те місто, —  вирішила дівчина.