Розділ 16

Лілія : 

Я намагалася заснути, але з боку комори долинав дивний ритмічний звук: гуп-гуп-па, гуп-гуп-па. Це не було схоже на шарудіння мишей, це було схоже на... професійну бітбокс-партію.

Я штовхнула Артура в бік.

— Артуре, вставай. Здається, твої вчорашні студенти з літачками були лише початком.

— Ліліє, якщо це знову антигравітаційні млинці, я просто викличу службу магічного контролю, — пробурмотів Артур, шукаючи окуляри.

Кім :  

Я сидів на мішку з борошном, тримаючи в дзьобі стару срібну ложку, якою відбивав ритм по кришці каструлі.

— Ану, хвости! Більше драйву! — прокаркав я. — Сьогодні ми покажемо цьому будинку, хто тут справжні зірки! Софійко, давай світло!

Софійка, у своїй улюбленій піжамі з зірочками, випустила з десяток бульбашок, які світилися неоновими кольорами. Вони кружляли під стелею комори, як диско-кулі.

Фенрір (Захисник): Суворий критик

Я стояв у дверях комори, схрестивши руки на грудях. Тисяча мишей вишикувалася у дві групи. Перша група — у "кепках" із шкурок від насіння — крутила брейк на вухах. Друга — робила синхронні хвилі хвостами.

— Це неприпустимо, — сказав я, але моя нога сама собою почала відбивати ритм.

— Дядьку Фенріре, ну постав їм оцінку! — вигукнула Софійка. — Дивись, як та мишка на шпагат сіла!

Я подивився на маленьку мишу, яка щойно зробила потрійне сальто назад.

— Ну... — я витягнув із кишені шматок картону, де Надійка раніше намалювала цифру "10". — За техніку — десять. За артистизм — вісім, бо вона зачепила мій

чобіт хвостом.

Лілія: 

— Ліліє, ти бачиш? — Артур витягнув блокнот. — Вони використовують центробіжну силу для обертання на голові. Це ж жива демонстрація моєї третьої теореми!

— Артуре, вони просто танцюють! — засміялася я.

Раптом одна миша підбігла до Артура, поклонилася і почала крутити нижній брейк прямо на його капці. Артур застиг, а потім... почав обережно підтанцьовувати в такт ложці Кіма.

Софійка : 

— А тепер — спільний танець! — закричала я і випустила величезну бульбашку-хмару.

Музика Кіма стала голоснішою. Миші, Фенрір з його табличкою, тато Артур у капцях і мама Лілія — ми всі опинилися в центрі великого танцювального вихору.

Навіть Міла-лисиця, яка почула музику через стіну, забігла в комору і почала кружляти разом із нами.

— Це найкраща ніч у моєму житті! — вигукнула Надійка, з'явившись останньою. — Тільки не кажіть сусідам, що у нас миші танцюють краще за балетну трупу!

Кім: 

Коли сонце почало сходити, я припинив бити в каструлю.

— Все, батл закінчено! Миші — по норках, професор — до книжок, а Софійка — спати ще хоч годину!

Миші організовано вклонилися і зникли за плінтусами. У коморі залишився лише легкий запах неонових бульбашок і щастя.

Фенрір подивився на свою табличку з цифрою "10", сховав її в кишеню і пробурмотів:

— Наступного разу навчу їх танцювати танго. Це більш солідно.