Розділ 3. Межа між снами та реальністю

Теон сидів у своєму кабінеті, відчуваючи, як щось невидиме стискає простір навколо нього. Його думки раз у раз поверталися до зустрічі з жінкою в кав’ярні.

Емілія Вертнер.

Він переглянув список своїх клієнтів. Її ім’я одразу кинулося в очі, ніби підсвідомість уже знала, що він тут його знайде.

Вона приходила до нього кілька місяців тому, скаржачись на хронічну втому, напруження в ділянці грудної клітки та спини. Але найбільше її турбувало не це.

— У мене таке відчуття, що щось всередині мене заблоковане, — сказала вона тоді, сідаючи на масажний стіл.

Теон добре пам’ятав її. Під час першого сеансу, коли він працював із її тілом, він відчув незвичний резонанс. Це була не просто фізична напруга. Це було щось глибше — відгомін емоційного чи навіть енергетичного дисбалансу.

Його руки інтуїтивно знайшли зону компресії у черепі, що могла бути пов’язана з її відчуттями. Він почав працювати через краніосакральну терапію — тонкі рухи, які допомагали мозковій спинномозковій рідині текти вільніше, балансуючи нервову систему.

І тоді це сталося.

Емілія раптом різко відкрила очі й прошепотіла:

— Я бачила це уві сні.

Наступного дня після зустрічі в кав’ярні Емілія знову записалася на прийом.

Теон відчував, що має отримати відповіді.

Коли вона увійшла до кабінету, її погляд був водночас знайомим і загадковим.

— Ви знали, що ми зустрінемося знову, правда? — спитав він, уважно слідкуючи за її реакцією.

Вона сіла, переплітаючи пальці на колінах.

— Я бачила вас уві сні ще до того, як вперше прийшла до вас на сеанс.

Теон застиг.

— Що саме ви бачили?

Вона зітхнула.

— Я бачила храм. Напівзруйнований, древній. Я стояла там, а ви були поруч. Я не знала, що це означає, але… відчувала, що повинна знайти вас.

Теон відчув, як усередині нього щось здригнулося.

Це був той самий храм, який снився йому.

— А коли саме почалися ці сни?

Емілія поглянула на нього.

— Після першого сеансу у вас.

Тиша між ними стала відчутною.

Його серце калатало.

Це не просто випадкові сни.

Це було щось більше.

Теон почав сеанс.

Його пальці м’яко торкнулися основи її черепа. Він відчував пульсацію тканин, ритм тіла.

Коли він працював руками, світ змінювався.

Йому завжди казали, що у нього особливий дар — він міг інтуїтивно знаходити заблоковані місця в тілі, навіть там, де звичайні лікарі нічого не помічали.

Але тепер він запитував себе:

Чи це лише фізіологія? Чи щось більше?

Зазвичай люди не згадують свої сни під час остеопатичного сеансу. Але вона згадала.

— Що ви відчували, коли я працював із вами тоді? — тихо запитав він.

Емілія заплющила очі, ніби намагаючись згадати.

— Мені здалося, що я падаю вглиб себе. Але це було не страшно. Це було… звільнення.

Його пальці відчули легке тремтіння у її шиї.

— А що було після того?

Вона відкрила очі.

— Наступної ночі я побачила храм.

Теон відчув, що зараз вони стоять на порозі чогось значного.

Його дотик відкрив у ній щось, що вийшло за межі фізичного.

Він знав, що остеопатія працює не тільки з тілом, а й із глибшими рівнями свідомості.

Але тепер…

Він вперше задумався:

Що, якщо він насправді не просто торкається м’язів і кісток? Що, якщо він торкається душі?

І якщо так…

Що це означає для нього самого?