Розділ 2. Перший знак

Теон йшов знайомою вулицею, занурений у свої думки. Останній тиждень пройшов у дивному відчутті очікування. Ніби щось мало статися. Його сни ставали яскравішими, а відчуття невидимого зв’язку з реальністю тільки посилювалося.

Але найбільше його хвилювало не це.

Його інтуїція стала занадто точною.

Раніше він міг передбачати настрій людини за її позою чи голосом — це була частина його роботи як остеопата. Але тепер усе стало інакше. Він міг відчувати події, які ще не відбулися.

Якщо він відчував, що має звернути ліворуч — там завжди щось було.
Якщо він відчував, що потрібно зачекати — через кілька секунд щось змінювалося.

І ось сьогодні…

Цей день він уже бачив уві сні.

Він зупинився біля кав’ярні на розі, де зазвичай брав ранкову каву. Але щойно він потягнувся до дверної ручки, його тіло ніби стиснулося в очікуванні.

Не заходь.

Це не був голос. Це було чисте відчуття, майже фізичне.

Його серце закалатало.

Уві сні він бачив цю сцену… Він заходить у кав’ярню, і там щось відбувається. Щось важливе.

Він вдихнув глибше і все ж таки увійшов.

Кав’ярня була напівпорожня. Бариста, яку він знав уже кілька років, привіталася з ним, але Теон не міг зосередитися.

Щось було не так.

Він підійшов до стійки й відчув, як його пальці злегка тремтять.

— Тобі як завжди? — усміхнулася бариста.

Він хотів відповісти, але…

Його очі мимоволі зупинилися на жінці біля вікна.

Темне волосся, світлий плащ, тонкі пальці, що стискали чашку чаю.

Він уже бачив її.

Уві сні вона сиділа саме тут. І за кілька хвилин…

Він різко озирнувся. Двері кав’ярні прочинилися, і увійшов чоловік. Його рухи були різкими, обличчя напруженим.

Теон знав, що буде далі.

Чоловік попрямує до жінки. Вони почнуть розмову. Вона буде виглядати спокійною, але її руки будуть злегка тремтіти. Потім вона підніме погляд і…

Погляне прямо на Теона.

Чоловік підійшов до столика. Теон відчув, як реальність стискається навколо нього.

Все йшло точно за сценарієм зі сну.

Жінка повільно підняла голову. Її губи злегка розкрилися, і вона на мить завмерла.

Теон знав, що вона його впізнала.

Але як?

Він зробив крок назад. Світ ніби затремтів.

Його серце калатало так сильно, що він майже не чув розмови.

— Теоне… — жінка вимовила його ім’я, і її голос відбився луною у свідомості.

Він її ніколи не зустрічав. Але вона знала його.

Що це означає?

Він вийшов на вулицю, не дочекавшись відповіді. Повітря здавалося густішим, ніби простір навколо був спотворений.

Його сни збувалися. Але тепер хтось інший також це знав.

Він відчував, що це не кінець.

Це був лише початок шляху.