Розділ 1. Шепіт долі

Теон прокинувся від дивного відчуття. Його свідомість все ще балансувала між сном і реальністю, ніби він не повністю повернувся у фізичний світ. У кімнаті було тихо, лише крізь прочинене вікно долинав шепіт вітру, що проносився вулицями нічного міста.

Його тіло здавалося невагомим, а простір навколо був наповнений якимось незримим рухом, тонкою енергією, яку він міг майже відчувати кінчиками пальців. Він заплющив очі, намагаючись повернути в пам’яті те, що йому наснилося.

Видіння… воно було яскравим.

Перед ним стояв старий храм, напівзруйнований, його кам’яні стіни були покриті написами, які світилися м’яким золотавим світлом. Повітря вібрувало, ніби воно було живе. Теон зробив крок уперед і відчув, що під ногами не просто кам’яна підлога, а щось більше — основа всього, що існує.

Здалеку він почув голос.

— Довірся. Дорога відкриється тим, хто не боїться дивитися всередину.

Його серце закалатало. Він повернув голову, намагаючись розгледіти, звідки лине цей голос, але світ навколо почав змінюватися, розчиняючись у потоках світла та тіні.

І тоді він прокинувся.

Відчуття після сну

Теон повільно сів на ліжку, вдихаючи прохолодне повітря. Що це було? Це не був звичайний сон — він відчував, як його тіло досі зберігає відлуння того місця, ніби він насправді там був.

Він глянув на свої руки й відчув дивне тепло. Його пальці поколювало легкими імпульсами, немов він доторкнувся до якогось джерела енергії.

Що це означає?

Останнім часом сни ставали дедалі реальнішими. Він міг згадувати їх у найдрібніших деталях, відчувати запахи, чути голоси. Але що найважливіше — деякі з них виявлялися передбаченнями.

Це була просто гра свідомості чи щось більше?

Він не був містиком. Його освіта, його професія — все базувалося на логіці, анатомії, механіці тіла. Остеопатія навчила його слухати людське тіло, відчувати його напругу, дисбаланс. Але це…

Це було інше.

Зустріч із реальністю

Теон глянув на годинник. 6:14 ранку. Сон був настільки яскравим, що більше заснути не вийде. Він підвівся, накинув сорочку і пішов на кухню.

Вода в склянці мала дивний смак. Це було одне з відчуттів, яке з’явилося в нього нещодавно — світ навколо ніби став більш чітким, відчутним. Він міг відчути зміну атмосфери в кімнаті, помітити ледь вловимі рухи повітря.

Ніби щось намагається показати йому приховану сторону реальності.

Телефон завібрував. Повідомлення від друга:

— "Теоне, скільки разів я тобі казав — ти занадто багато аналізуєш свої сни. Може, тобі просто треба більше відпочивати? Давай зустрінемося за кавою?"

Теон посміхнувся. Скептик. Його друг завжди намагався пояснити все з точки зору раціональності.

Але як пояснити те, що через кілька днів після сну Теон завжди опинявся в тих самих місцях, які бачив у своїх видіннях?

Відчуття, яке не відпускає

Він вийшов на балкон і вдихнув свіже повітря. Сонце тільки починало вставати, освітлюючи місто м’яким золотистим світлом.

І раптом…

На мить він знову відчув це.

Ледве вловиме шепотіння. Не голос, а скоріше відчуття, ніби сам Всесвіт намагається звернутися до нього.

"Довірся."

Теон завмер.

Він не знав, що його чекає попереду.

Але знав одне: цей шлях уже почався.