РОЗДІЛ І. Гл.1.

РОЗДІЛ І. Витоки. Таємниця ранньої юності.

Про найтрагічнішу сторінку свого життя, яке тільки дивом не обірвалося на зорі юності, Теодозія Бриж мовчала усе життя.

На схилі літ довірила таємницю лише одній людині – своєму чоловікові й найближчому другові Євгену Безніску. Він же відчув, що вже вправі її розкрити лише по тому, як його дружина покинула цей світ.

Глава 1. Дитя поліського пралісу

«Якось, йдучи у майстерню працювати, Женя попросив рушник для композиції, – розповідає Леся Безніско. – У нас зберігаються старі полотняні рушники з Бережниці. Фанині рушники. Витягла я перший-ліпший і дала йому. Через якийсь час Женя телефонує і каже: «Ти віриш у містику? Моя теща мені привіт передає. Розгортаю той рушник, що ти мені нині зранку дала, а там вишито «Добрий день, Наталю». А на другому боці надпис: «Наталя – 1912 рік».

Наталя – то матір Теодозії Бриж. Так у ті часи фіксували поліські жінки роки народження своїх дітей. Мама, що народилася у 1912-му, в 1929-му вже колисала свою первісточку – донечку Теодозію.

Дівчинку, яка 18 лютого 1929 року народилася в родині Марка і Наталки Бриж, сільський священик нарік Теодозією. У Бережниці яснооке дівча звали Тодосею. І хто б міг подумати, що десь на скрижалях її долі було записано, що буде та доля у неї, як для селянської дитини, зовсім незвична, і що як виросте, вивчиться, з тих пір і до схилу літ своїх носитиме зовсім інше, незвичне ім’я – Фана. З цим іменем увійде вона в мистецький світ. Це ім’я стане її символом.

Батько Марко Бриж – учасник Першої світової війни, шанований у своєму селі чоловік, розважливий, господаровитий, умудрений життєвим досвідом. Ще він національно свідома людина, сільський активіст, заступник керівника сільської «Просвіти».

Ось вона, Тодося, на одній із тих давніх світлин, у вишиваночці та віночку зі стрічками, ось із середульшою сестрою Зоєю на руках у батька. А ось унікальна світлина – трирічна Теодозія Бриж з батьком і старшою сестрою (по батьку)посеред широкого кола односельчан та гостей – поважної публіки, серед якої і відомий громадський та церковний діяч, племінник Симона Петлюри Степан Скрипник, у майбутньому – перший патріарх української православної церкви Мстислав. Це 1932 рік і подія для села вельми знакова – «Просвіта» відкрила в цей літній день «Українську хату». І чільне місце в організації такої хати-читальні відігравав Марко Бриж. Батько майбутньої скульпторки був сільським інтелігентом і мав на рівні краю широкі культурні зв'язки.

Дівчинка змалку вирізнялась з-поміж дітей допитливістю, розважливістю. Була ця Маркова дочка не по літах серйозна та доросла. Ще смілива й хлопчакувата, перша татова помічниця. Саме батько дбав про освіту своїх дочок і мав істотний вплив на їхнє виховання.

Про своє дитинство Теодозія Бриж якось розповіла Богданові Гориню. Ось що зафіксував мистецтвознавець у своєму щоденнику від 25 грудня 1960 р. «Нарешті привідкрила завісу свого дитинства. Розповіла, що пішла в школу з 5 років. Вже в шостому класі читала романи, зокрема Л. Толстого. Батька назвала передовою людиною, а матір консервативною. Батько багато любив читати і зараз багато читає. Вдома була велика бібліотека, але загинула під час війни. Тільки декілька книг вціліло».[1]

Скульптор Теодозія Бриж неспроста була закохана у Лесину «Лісову пісню». Її рідне село Бережниця Дубровицького району, що на Рівненському Поліссі, розташоване на лоні первозданної природи, серед лісових нетрищ і боліт.

Яким було життя сім’ї Бриж? Жили зі свого господарства, тяжко працювали. Обробляли землю. Прийшли у 1939-му совіти. Арешти, грабежі, вивіз на «білі ведмеді» кращих господарів цілими родинами. Плачі та голосіння по селу. Благо, чаша сія їхню родину тоді оминула. Розпочалася німецько-радянська війна.

[1] Горинь Б. Із записної книжки. // У кн.: Горинь Б. Не тільки про себе. Книга перша (1955-1965). К.: Пульсари, 2006. – С.170.