Розділ 1

2019 р, грудень. Китай. Ухань. Вірус.

Ніхто не думав, що ця зараза докотиться до нас. Але той вірус швидесенько зорієнтувався у місцевості, зрозумівши, що китайці занадто дисципліновані, щоб дати йому розгулятися на півтора мільярдах, і вирішив мандронути1 по всій планеті.

Однак, ми, українці, як щирі патріоти своєї країни подумали: понабиваємо пики отим сракогрілам, що під час епідемії встигли зганяти за кордон, і яких прямо з літака та у Нові Санжари позвозили, то та клята «корона» нас і не зачепить! Головне ж що? Бий свого, щоб чужий боявся! Тим паче, що вірусяка був іноземцем. Але нічого не допомогло. Прийшла ізоляція і на нашу неньку-Україну. Все закрили, все по обмежували, всіх змусили сидіти вдома майже два місяці без роботи і грошей. Адже під цей ажіотаж з полиць магазинів розгребли практично всі стратегічно важливі запаси «гречі» та туалетного паперу. За кордоном творилося теж саме. Але там ціни хоча б знизили на саме необхідне, а у нашій «демократичній» країни продуктові супермаркети нахабно позавищували цінники! Таке враження, ніби гречку на другий день після карантину магазини закупили в Америці, а «борщовий набір» з лимонами взагалі – десь на Місяці чи на Марсі. Отож, карантин об”явили, а людей обідерли. Добре, що хоча б мобільники не повідбирали та світло не вимкнули.  Тож, навіть якщо ти не був заядлим блогером, то тепер, хочеш того чи ні, а пустинні вулиці міста якось самі тебе змусили завести сторінку в соцмережі… І нехай той карантин хоч і вічно буде, аби тільки Інтернет не заборонили! А з вірусом он Цельсій розбереться. Він покаже йому «Кузькіну мать»! Кажуть же он, що при жарюці його не буде. Проте, і літо прийшло, і карантин не зняли, а лише послабили, і оті кляті намордники, що масками зовуться, змусили в такій духоті носити…