2.1

Вікторія

— Непоганий постріл, як для любителя.

Хтось з-за спини аж присвиснув. А я навіть не почула його кроків, зосереджена на результаті. Постріл пролунав декілька секунд тому. Я вже зняла незручні навушники й нервово посміхнулась, відчуваючи, як стає легше.

 Так… Механізми регуляції стресу у мене особливі. Усі емоції накопичуються й переходять в агресію, а потім залишається лише тримати себе в руках. І, чесно сказати, то причина, через яку переїхала до іншого міста. Згодом сюди потрапив і мій брат Микола. Але то інша історія.

— Перепрошую, — я віддала інструктору зброю й глянула на незнайомця.

У будь-якому іншому місці він виглядав би незвично: волосся неакуратно вкладене, деякі прядки збилися в кучері. Сині очі чоловіка дивилися пронизливо, наче хотіли дізнатися всі таємниці. Вдягнений він у сорочку в клітинку та звичайні темні джинси. Такий собі випадковий перехожий, чужий для всього світу, тільки не для тиру з його напівтемною атмосферою й сірими стінами, просоченими запахом порохових газів і мастил для зброї. Мені здалося: він почувався тут немов вдома. Дихав легко, ходив безшумно, не плутався між рядами мішеней і стійками із захисним спорядженням.  Ба навіть мій інструктор глянув на нього з повагою.

— Артур, — протягнув він руку. — Новенька, так?

— Вікторія, — відповіла я й стиснула його долоню.

— Могла б потрапити прямісінько в десятку. — Він прочистив горло. — Просто новачки часто смикають спусковий гачок, через це куля піде вниз або вбік.

Я насупилась, не розуміючи, до чого тут ця лекція. Обернулась і завмерла: мій інструктор наче крізь землю провалився. Отут він був, а тепер і сліду від нього не лишилося.

Артур тим часом підійшов до однієї з шафок, використавши електронний ключ, відкрив дверцята й дістав чорну коробочку.

— Якщо хочеш, можу допомогти, — пробубнів чоловік. — Ерік не скоро повернеться.

— Що коїться? — спина вкрилася сиротами. — Хто ти? Інструктор? Щось я тебе тут не спостерігала на дошці співробітників.

— Заспокойся, — хмикнув він. — Мій… Кхм, родич володіє цим місцем, тому я в курсі усіх справ. У них термінова нарада. Керівництво приїхало.

— Досить підозріло, — пробубніла я й склала руки на грудях. — Інструктор зривається посеред заняття, приходить якийсь тип… А може, ти взагалі зараз поцілиш у мене…

— Параноя — твоя супутниця? — тихо перепитав він.

Та зверхня посмішка мене дратувала. Так хотілося підійти й дати йому ляпаса, що аж руки засвербіли.

— Тривожність висока, — мовив менторським тоном. — Ну, руки в тебе тремтять від адреналіну, але…

— Робота в мене з високим рівнем стресу, — пробубніла я й розвернулась.

Тут же поклала на місце навушники й окуляри, збираючись забратися звідси. Здається, хотіла розрядки, а зробила гірше… Як завжди. Ейфорія, що досі жевріла в мені після першого заняття, зникла. Всі картинки-спогади вмить стали сірими, а запах приміщення неприємним. Сам той Артур — недобрий. Такий дивиться на людину, корчить із себе хорошого, а потім озираєшся: а людини-то нема…

— Тримай, — він ледь чи не силоміць сунув мені свою візитку. — Приходь на лекції чи консультації — допоможе врегулювати стрес.

Сріблясті літери на чорному фоні повідомляли: Артур Ковальський. Практичний психолог, коуч. Діагностика. Консультування. Психокорекція.

Ще я на дотик відчула тиснення візерунків на одному з краєчків клаптика картону.

— І чим ти допоможеш? — фиркнула я, окинувши його поглядом. — Спочатку себе врятуй, почни он з кубла на голові…

Коли я наблизилася до дверей, за спиною гримнув постріл. На мить усе життя пролетіло перед очима — навіть славнозвісне світло в кінці тунелю побачила, і байдуже, що то був світильник. Я сіпнулася й обернулася. Куля лягла точнісінько в десятку на моїй мішені.

«Жива», — я з полегшенням зітхнула й прикрила очі.

Візитку нечепури Артура я зіжмакала в долоні, але не викинула — запхала до сумки, аби тільки не потрапляла на очі.

«Клятий Добровольський зі своїми лічилками! Кляте все!» — думала я, швидко збираючись.

Що ж, не судилося стрільбі стати моїм новим вподобанням. Більше до цього тиру ні ногою! Доведеться зганяти стрес старим добрим способом  — мотоциклом.