1.1

— Ого, — Вадим аж присвиснув і ледь не підскочив на сидінні, — оце я розумію фігура!

Якби ми не їхали в машині, він певно до небес злетів від цікавості.

— Заспокойся, — копнув переднє сидіння Данило, прохрипівши. — Тобі твоїх кхм… Фей кохання не вистачає?

Я врешті підняв погляд від телефона, вглядаючись в причину збудженого стану підопічних. Поряд з нашою машиною стояв мотоцикл, а на ньому… Витончених форм водійка, в шкіряній курточці й штанах, що підкреслювали все потрібне. Обличчя я не бачив, його приховував шолом.

«Незнайомка в суцільно чорному, на сталевому вороному коні… Цікаво! Я б і сам на такому покатався», — думав, пропускаючи повз вуха репліки Вадима.

Він все активно хотів дізнатися що ж то за таємнича дама така.

— Годі, — буркнув водій, й за сумісництвом наш голова служби безпеки. — Розкукурікалися, мов ті півні, — бубнів він, — жінки в житті не бачили чи що?

Я знову повернувся до недавніх роздумів. Компанія конкурентів вийшла з тіні, вставляючи усіляко палки в колеса. Вчора сервер нашої онлайн гри впав від спам-відвідувачів, чергову атаку ботів ми пережили, але що буде далі? Ех, дорого мені обійдуться батькові борги, невже старий, перед тим як померти, не зміг розібратися з ворогами? А такий мастак на усілякі справи був, хоч днем з ліхтарем шукай.

«Фауст» дістався мені у спадок, й не сказати, що я зовсім був відсторонений від справ, але й активну участь в них не брав. За великим бізнесом стоїть купа таємниць й клопоту.

— Ох, як обганяє машини, красуня, — знову роздався голос Вадима.

Він навіть нахилився вперед, щоб ближче роздивлятися фігурку на мотоциклі. Й тут же отримав потиличника від Арсенія Івановича, а Данило знову копнув крісло.

— Та гарна-гарна, — прошипів Арсеній, — ти губу закачай, — він вказав на заднє сидіння, тобто на мене. — Якщо вона Валеріану сподобалась більше, будеш потім ходити й червоніти.

— Годі вам! — врешті не витримав я. — Ви про роботу думайте, про нові протоколи безпеки, готуйте оновлення, а не по жінках ходіть й буде вам щастя.

Згадавши вчорашнє, я прочистив горло й окинув своїх замісників суровим поглядом.

— Якщо інцидент з Фірсановою повториться ще раз, — сказав сухо й глянув на дорогу. — Віддам у лапи Арсенія Івановича, сходите на його поверхи, може й людьми станете.

Данило кивнув, роздивляючись хмари. Йому згадувати Вікторію Фірсанову після вчорашнього розгону й перевірки ох як не бажалося. Вадим кивнув.

— Все буде добре, босе, — проказав він, шукаючи незнайомку-мотоциклістку, — особисто прослідкую.

— Зроби милість й цього разу не зганьбись знову, сил вже немає вас терпіти.

Тим часом машина повернула до воріт корпоративного хмарочоса. Ворота вже відкриті й мені здалося: побачив, як в’їжджає наша незнайомка до підземного паркінгу. Хмикнув й заховав телефон, а вже коли ми опинилися на місці, я побачив той самий мотоцикл. Він стояв на одному зі слотів паркування.

— Ух, і кого з наших я пропустив… — задумався на мить Вадим й почесав підборіддя. — Ну я б ці стегна точно помітив…

Арсеній прочистив горло, нагадуючи про нас. Замісник потупився.

— Дітям по двадцять сім років, вітер в голові, — розвів руками голова служби безпеки. — Йдемо, Валеріане Віталійовичу, а ці хочуть, хай залишаються, може випарами бензину подихають, в голові якась подоба мозку проснеться.

Ми піднялись до головного холу, минаючи величезні колони й зелень у вазонах. Я не помітив брудної підлоги, що зазвичай повинна б бути натерта до блиску. Вся увага перемикнулася на ту саму фігурку біля однієї зі стійок рецепції.

— Ти знав, що то Фірсанова? — спитав я в Арсенія. — Хитрий ти лис…

Він кивнув й погладив вуса. Вікторія, тим часом навіть нас не помітила, пройшла до ліфта, тримаючи в руках славнозвісний шолом зі зображенням срібного метелика збоку. Я спостерігав за нею, мов заворожений й всі ніяк не міг второпати: а чого так хочеться на неї дивитися? Здавалось би, звична собі дівчина, що стала жертвою мого гарного настрою і трішки дурного гумору… Обирати людей на важливі посади за допомогою дитячої лічилочки, оце я тоді видумав…

— Вона з редакції приїхала, — прошелестів збоку голос Арсенія, — кожного четверга та п’ятниці завжди повертається звідти, а в інші дні, окрім середи, їде туди на вечір. Все наших акул пера контролює й сама якість статті ще пише. Молодець яка!

Зі всього виходило: він її нахвалює, тобто кандидатура Вікторії вже схвалена критеріями служби безпеки. Я Арсенія знаю… Він ще за час роботи на батька відрізнявся зайвим педантизмом і божевільним бажання знати про все і всіх. Ще досі, ті, хто отримують апартаменти у корпоративній будівлі, підписують згоду на ймовірне прослуховування їх кімнат. Злий жарт та годі.

Врешті люди почали нас помічати. Зблідли й дівчата за рецепцією.

— Розберись з безладом, що тут коїться, — пробуркотів я, — а ще особисту справу Фірсанової хай принесуть на мій поверх. І кажучи про неї, маю на увазі все. Все, що вдалось тобі нарити з того часу, коли ти сам нею зацікався.

Й не чекаючи відповіді я направився до ліфта. Що ж… У стінах «Фауста» з’явилась ймовірна заміна моїй колишній дружині. Така собі прекрасна троянда серед поля жита…