12.1

Було дуже поганою думкою сісти за кермо. Я майже не бачив дороги, бо в голові крутиться одне й теж. Щоразу бачу перед собою Лілю, що тремтить від збудження, а потім відштовхує мене. Наречений. Прокляття. Що за дурна відмовка? Та дівчинка виявилась не простою. У неї є мрії… Хочу знати, які.

Саме сьогодні я вирішив розповісти Лілі все. Останні два дні я спостерігав за нею, але чомусь не наважився підійти. Не знав, що їй сказати. Наче підліток нервував і боявся відмови. Не дарма. Клята надія розквітла в серці, коли бачив її в клубі з тим недоумком. Бачив яка вона скута та холодна, як їй було огидно, коли він поліз цілуватися. Зі мною вона інша – гаряча та терпка. Сподівався, що я особливий для неї. Та, здається, то пусті надії.

Може, вона має рацію щодо себе, та у своїх почуттях я впевнений. Я закохався в цю крихітку і буду належати їй до скону. Те, чого я боявся, сталося. Тепер ніщо і ніхто не зможе відібрати Лілю в мене.

Зараз треба більше дізнатися про її нареченого. Пава зрадіє, бо я знову став його постійним клієнтом. Спершу він дуже здивувався, коли я звернувся до нього з проханням знайти одного гонщика. Того бідолаху знайшли швидко, завдяки камерам на магазині, та я не став забруднювати руки й доручив його покарання старим знайомим. Вдруге Пава уже очікував на мою появу, мабуть, вважає, що я повернувся до старого життя. Пошуки дівчини для нього стали забавкою. Він був дуже радий мене бачити й не міг відмовити мені та моїм зеленим друзям в гаманці. Хлопець завжди був жадібним і саме це штовхнуло його до темних справ.

– Ден, брат, радий знову тебе бачити. Що цього разу? Дістати план будівлі? Зброю? Паспорт та квитки до Мексики? – сміється Пава.

– Я вже говорив тобі. Ніякого криміналу. Маленькі прості завдання для тебе. Я покінчив з минулим.

– Ага. Всі так говорять. А потім повертаються з маленьким завданнями, а потім з великими, а потім – паспорт та квитки до Мексики.

– Не мели дурниць. Чи мені знайти не такого балакучого спеца?

– Ой все, годі. Всі такі чутливі стали. Що там у тебе?

– Пам'ятаєш дівчину, яку ти шукав для мене? Треба з'ясувати чи є в неї наречений і хто він.

– То він є, чи його немає?

– Я сказав те, що сказав.

– Слухай, це звичайно було весело шукати загадкову дівчину і все таке. Але я займаюся тут серйозними справами. У мене зовсім немає часу на твою драму.

– Ну ти й… Скільки?

– Подвійний, інформація за тиждень.

– Гаразд. Покидьок.

– За це ти мене й любиш.

Я вийшов із сірої непримітної будівлі у дворі спального району. Бідні сусіди навіть не здогадуються, що на першому поверсі, в ігровому клубі, працює найрозшукуваніший злочинець країни. Пава не був серійником чи гвалтівником, він просто виконував найбруднішу роботу в павутині інтернету. Через нього можна було дістати будь-яку інформацію. А як казали мудрі люди – той, хто володіє інформацією, володіє світом.

Ще тиждень чекати на досьє нареченого Лілі. Звичайно ж я не буду сидіти склавши руки. З ресторану я пішов, аби вона там залишилась. Все одно для мене там не було ні місця, ні спокою. Сподіваюсь Сергій дотримає своє слово. Розумний виявився хлопчина, як я і думав. Він одразу зрозумів, що мої секрети стануть трампліном для його кар'єри. Приховувати від Лілі, що я власник ресторану виявилося простіше, ніж я очікував. Підлеглі й справді бояться мене. Добре.