10.1

Музика гримить так гучно, що я не чую власних думок. От і добре, бо в моїй голові останнім часом поселився один гарний, високий, сексуальний чоловік. Який до того ж неймовірно класно цілується, має гарячі міцні руки, приємну теплу посмішку… Стоп, досить. Здається, дія останнього випитого коктейлю припиняється. А я так хотіла, щоб хоч ненадовго мої думки належали мені.

Киваю дівчатам головою в бік нашого столика, показуючи, що я втомилася й хочу випити. Вони мотають головами у відповідь і я йду з танцмайданчика сама. Опинившись за столиком я помічаю серед наших недопитих коктейлів пляшку шампанського й шість бокалів, хоча нас з дівчатами четверо. Чергові шанувальники не змушують довго чекати та сідають за наш столик, поруч зі мною. Освітлення клубу не дає чітко роздивитися обличчя чоловіків та я розумію, що сьогодні нам пощастило і, здається, нас пригощають солідні люди. Чудово, відірвемось на повну.

Один з чоловіків нахиляється до мене.

– Привіт, красуне. Відпочиваєте чи щось святкуєте? Не проти, якщо ми з другом приєднаємося?

– Привіт. Я не проти. Думаю дівчата теж зрадіють компанії.

– Супер. Мене звати Костя, а це мій друг Жека. То що ви тут робите, окрім того, що забираєте серця всіх чоловіків довкола? – підморгує та посміхається чоловік.

Я посміхаюся, а потім відповідаю:

– Та просто відпочиваємо. На жаль немає приводів для святкування останнім часом. А ви? Відпочиваєте чи святкуєте?

– Прийшли відпочити, та здається знайшли привід для святкування, бо сьогодні я зустрів свою долю в цьому клубі.

– Вау. Вітаю. І хто ж це?

– Це ти, крихітко.

Більше не можу стримувати сміх. Прискаю просто в обличчя цього нестримного самця. Чоловіки іноді такі кумедні у своїх спробах познайомитися та сподобатися. Але маю виправити ситуацію просто зараз, бо дівчата мені цього не подарують.

– Пробач та я не вірю в долю, – говорю з посмішкою. – А ось в красивих та привабливих чоловіків – так, – це я шепочу йому на вушко, спокусливо та багатообіцяюче.

В очах чоловіка зникає образа та збентеження. Тепер він впевнений, що дівчинка потрапила на його гачок. Дорогенький, як же ти помиляєшся.

Дуже вчасно з'являються дівчата. Мабуть, вони помітили незнайомців за нашим столиком й прибігли мені на допомогу. Всі між собою знайомляться й сідають за стіл. Женя відкорковує шампанське, розливає по келихах, Костя промовляє тост за зустріч та знайомство.

Починається наш улюблений трек й дівчата тягнуть мене на танцмайданчик. Посидіти та відпочити мені дали. Чоловіки залишаються за столиком.

– А цей Костя гарненький, – кричить мені на вухо Ірен.

– Так? Не помітила. Як ти його роздивилася? – запитую у подруги.

– Я його ще у стійки побачила. Стояв там і витріщався на нас. Думала, що я йому сподобалася, але все як завжди.

– Та годі. Хочеш, собі забирай.

– Як у тебе все просто, – сміється подруга.

Хочу ще щось сказати, але подруга спускається вниз, похитуючи стегнами, й помічаю, що Олеся повторює за нею. Мала швидко вчиться, минулого разу соромилася так відверто присідати в короткій спідниці. Я теж повторюю за дівчатами цей рух, повільно опускаюся, а потім підіймаюся, не забуваючи крутити дупкою в ритм музики. Якийсь нахаба притуляється до мене ззаду, хочу його відштовхнути, але відчувши його великі гарячі долоні та вдихнувши його запах, всю починає трусити. Мозок не так швидко реагує, як тіло, та зрештою усвідомлює, чому цей чоловік видається знайомим.

Денис.