9.1

Сьогодні зранку почувався паршиво. Всю ніч не міг заснути, бо щоразу, коли заплющував очі, бачив Лілю. В моїй голові ми були лише вдвох, більше не існувало звичного світу, довкола не було нічого, просто пустка, посеред якої була вона, і я. Тендітна дівчина була в моїх обіймах. Тремтіла та знемагала від бажання, шепотіла як хоче мене. Після нашого поцілунку для мене немає шляху назад. Я повністю усвідомлюю, що не зможу жити своє звичне життя.

Холодний душ трохи привів мене до тями й допоміг остаточно прокинутись. Опинившись на кухні я увімкнув кавомашину. Поки кімната наповнювалась ароматом свіжої кави, я озирнувся й усвідомив, що чогось не вистачає. В цій квартирі тихо й порожньо. Раніше я не усвідомлював наскільки мені самотньо в цих стінах.

Квартира була у сучасному стилі лофт, з високими стелями. Стіни, оброблені шорстким бетоном та цеглою, які створювали контраст із гладкими, витонченими меблями. Великі вікна заповнили простір природним світлом, граючи на сірих відтінках. У вітальні розташований величезний світло-сірий диван, перед яким стоїть низький столик з чорного металу та скла.

Кухня з відкритим плануванням демонструє острів з кам'яною стільницею, оточений сучасними металевими стільцями. Світильники у формі циліндрів, підвісні на тонких тросах. Безліч сучасної техніки, для полегшення життя, але я не користувався й половиною.

На мить я уявив, що Ліля сидить на цьому столі в моїй футболці, і я простягаю їй чашку кави. Вона посміхається червоними губами, які цілував усю ніч, та я не маю сил зупинитися й цілую її знову.

Ця квартира була такою порожньою без неї… І зрештою я усвідомив, що моє життя таке ж саме. Порожнє…

За кермом свого авто, по дорозі до ресторану, я вже знав, що робити далі. Зупинився, аби купити величезний букет рожевих ніжних троянд для Лілі. Хочеться вразити її, зробити для неї щось неймовірне. Відчував, що здатен зараз на все, навіть зірку з неба для неї дістати. Але почну я все ж з квітів. Так, трохи банально, але я ніколи не намагався вразити дівчину й нічого іншого на думку не спадало, лише знайомі всім кліше. Я новачок в цьому, бо ніколи не мав серйозних стосунків, ба більше, на побачені справжньому ніколи не був. В моєму житті з'явилися випадкові дівчата на ніч, які зникали дуже легко з мого життя. Може, спитати поради? Але в кого? Більшість моїх знайомих гульвіси та затяті холостяки.

На порозі ресторану мене зустріла Аліса, хостес.

– Доброго ранку, Денисе Миколайовичу, Ви сьогодні рано, – зі звичною посмішкою привіталася дівчина.

– Доброго ранку. Так, справи. Сергій вже на місці? – питаю.

– Так, він в залі для бенкетів. Перевіряє все після вчорашнього, – з такою самою посмішкою відповідає дівчина.

– Чудово. Поклич його у мій кабінет.

– Квіти поставити у воду? – цікавиться дівчина. Настя хоч і була стервом останнім, але зі своїми обов'язками добре справлялась, персонал у нас найкращий.

– Нехай принесуть вазу у мій кабінет. Новенька, якщо вона тут, – намагаюся говорити спокійно.

– Ви маєте на увазі Лілю? Не бачила її сьогодні. Може, у неї вечірня зміна?

– Байдуже. Просто принесіть води для квітів.

Я так сподівався, що побачу Лілю зранку, але можу почекати й до вечора. А, може, ну його до біса, поїхати до неї просто зараз. Спитаю адресу в Сергія й поїду, так. Маю поговорити з нею негайно, бо інакше здурію. Я всю ніч намагався пояснити собі її реакцію, радів, що вона відповіла на поцілунок, адже це означає, що Ліля має почуття до мене, або принаймні симпатію. Та повертаючись на інший бік у своєму ліжку, в голову лізли зовсім інші думки. Можливо вона просто була вразлива в ту мить, а я опинився поруч й зараз вона про все жалкує. Хай там як, а мені потрібні відповіді.