8.1

Я вискочила з його кабінету та тихо йшла за Сергієм. Повірити не можу, що це сталося. Я досі відчуваю смак його губ, тепло його долонь на своєму тілі. Наш поцілунок був солоним через мої сльози, але насправді він видався мені солодшим за нектар. Моє тіло палає, хоче продовження, хоче відчути його дотики. Такі ніжні та нестримні руки й губи. Як би вони зараз пестили мене… Господи, нащо я зараз про це думаю?

Та головне питання, чому я думала про це кожного разу, як бачила Дениса. Я ніяк не могла впоратися з власними думками, коли він опинявся поруч. Хоч реакції тіла вдавалося приховати, і то добре. Але думки мої нестримні, як його поцілунок. Невже він також відчуває щось подібне? Адже це він поцілував мене сьогодні. Я жодних натяків собі не дозволяла, не кажучи про флірт. Я не могла цього собі дозволити. І тепер це перетвориться на катастрофу для мене.

Сергій усе бачив. Не впевнена, що ця новина швидко розповсюдиться, але таємницею вона вже не буде. Рано чи пізно всі дізнаються, і я стану черговою красунею, яка все отримала через ліжко. Гадство, ненавиджу це. Я часто користуюсь своєю зовнішністю і не бачу в цьому нічого поганого, але то все якісь дрібниці типу: допомогли з важкими валізами, пропустили без черги, зробили знижечку, пригостили кавою. Та всього у житті я досягла сама – я сама вступила до вишу, на бюджет, сама йду на червоний диплом, сама вигризла практику за кордоном. Цього я досягла сама. Дідько, Ендрю… Я останнім часом так закрутилася, що зовсім не згадувала про нього. Спілкувались ми останній раз… Так, точно, тиждень тому. Я саме збиралася на співбесіду до “Континенталю” й він побажав мені удачі.

Ендрю завжди був турботливим та уважним, але найбільше мені подобається в ньому підтримка та розуміння моїх потреб. Коли я сказала йому, що маю повернутися в Україну, аби завершити навчання, він просто погодився зі мною. Не ставив ультиматумів чи заборон, не вимагав обіцянок чи клятв від мене, що я буду вірна йому. Дорослий чоловік, який впевнений в собі та в тому, що я обов'язково повернусь до нього. Так, це трохи ображає, бо виглядає все так, наче він не кохає мене. Але треба бути чесною з собою – я не кохаю Ендрю і зовсім не проти, що в нас буде більш діловий шлюб, аніж романтичний. Попри те, що ми не шалено закохані одне в одного, ми все ж розуміємо, що станемо чудовою парою. У нього буде красуня дружина, до того ж розумниця, а в мене буде можливість жити краще життя та досягти своїх цілей.

Тепер усе розвалиться? Через один поцілунок. Може, одразу звільнитися? Не чекати моменту, коли всі будуть шепотітися за моєю спиною та оминати мене, наче прокажену. Не хочу бути головною темою пліток. Вони, наче зараза, розносяться по всіх куточках, ростуть та поширюються зі швидкістю лісової пожежі. Один єдиний поцілунок може перетворитися на давній зв'язок та бог зна на які ще нісенітниці, у фантазії людей немає меж.

А втім, всі казали в ресторані, що зараз шукають нового менеджера і Денис лише тимчасова заміна. Може, поговорити відверто з Сергієм, все пояснити. А що пояснювати, якщо я й сама не знаю, що це було?

Гаразд, треба просто почекати, все минеться, забудеться. Це все була величезна помилка. Найближчі два дні мені не потрібно виходити в ресторан, у мене вихідні, тож я приведу свої думки до ладу і коли повернусь, може, Дениса вже й не буде.

Перший вихідний починається з відвідування лекцій. Вночі я погано спала, тому голова була трохи важкою. Та ранкова кава з круасаном, пігулочка, і я готова поглинати знання.

Сьогодні на лекції стільки разів звучало слово менеджер, що я думала у мене дах поїде, або зароблю нервовий тик. Бо кожного разу я здригалася та відчувала примарну присутність Дениса. З вчорашнього вечора не можу позбутися цього відчуття. Він своїми дотиками, наче затаврував мене, випалив на моїй шкірі відбитки своїх великих гарячих долонь. І щоразу, коли я їх згадувала, мені ставало дуже спекотно.

Нарешті всі лекції позаду і я поспішаю на зустріч зі своїми дівчатками. Ми домовилися зустрітися біля зупинки та поїхати сьогодні в парк погуляти. Зранку було так сонячно і тепло, тож коли Ірен запропонувала пофоткатись, всі її підтримали.

Ми вирушили у центр міста. Можливо парк не найкраща локація для фотосесії восени, але в ньому зараз присутня якась власна магія. Бо всі знають, що скоро природа засне, все довкола вкриється снігом, таким білим та сяючим, таким чарівним і настануть свята. Цілий місяць безперервних турбот, теплих зустрічей з близькими та рідними, час подарунків, веселощів та сміху. І зараз, напередодні всіх цих подій, є можливість зупинитися, зробити глибокий вдих та видих, побути з собою, згадати, яким чудовим було літо і трохи посумувати за ним.