5.2

Вже кілька років я відвідую це місце і почуваюся тут, як вдома. Може, це і є мій дім, адже у своїй квартирі я з'являюся вкрай рідко, більшість часу я проводжу тут, або у друзів.
Раніше, коли я бував у цьому закладі, то просто напивався та обирав одну з дівчат на ніч. Згодом я, так би мовити, нагулявся й тепер зрідка дозволяю собі кальян, щоб розслабитися, і запрошую у свою кімнату лише Марину. Дівчина мені стала майже другом, бувають дні, коли ми просто розмовляємо, валяємось в ліжку з книгами, або вона розповідає цікаві історії свого непростого життя. Марина досить розумна та гарна дівчина, але обставини життя змусили її рано подорослішати та ступити на цю слизьку стежку.
Дівчина зустрічає мене особисто, бо я написав їй щойно вийшов з ресторану. Треба було розслабитися, забутися.
– Ден, любий, що сталося? – здивовано та турботливо запитала Марина.
– Я був там сьогодні, – коротко відповідаю, а більше нічого пояснювати й не треба.
– Може, попросити, щоб принесли трохи бренді? – пропонує дівчина.
– Добре. І кальян, як я люблю, – говорю вже дівчині на вухо, обійнявши її міцно за шию. Вона не пручається, знає, що боляче я їй не зроблю, навіть в такому стані.
І раптом я згадую інші обійми, навіть не обійми, а дівчину, яку сьогодні ніс на руках. Чомусь в цей момент хочу, аби вона опинилася зараз тут, поруч. Така ніжна й тендітна, я майже не відчував її вагу. Згадав колір її очей, який може поставити будь-якого чоловіка на коліна, зробити її рабом навіки. Вони дуже незвичного відтінку: в них є блакитна крапля найчистішого гірського озера та зелень вічних дерев, що змішуються, утворюючи неповторні барви. В цих очах можна захлинутися та потонути, або загубитися назавжди. Чарівний образ дівчини доповнює волосся кольору стиглої пшениці та ніжні рожеві губи.
Я так хотів поцілувати її сьогодні, ледве міг тримати себе в руках. Така одержимість незнайомою дівчиною згубна і тому я більше ніколи її не побачу. Хоча вона не зовсім незнайомка для мене. Мабуть, ніколи в житті не зможу забути нашу першу зустріч біля моєї машини, коли її знудило. Вона була такою вразливою та беззахисною, що хотілося захистити її від усього світу. А коли вона запитала: “Ти ж прийшов мене врятувати?”... Я не зміг зупинити реакції власного тіла.
Як і сьогодні. Не зміг проїхати повз, коли побачив її на дорозі. Заплакану, нещасну, поранену. Насправді я, мабуть, і не помітив би дівчину, якби вона не стояла просто на моєму шляху. Зазвичай я не лізу в чужі справи, так ніхто не зможе зацікавитися твоїми. Але я зроблю виняток для того виродка, який збив Лілю й просто покинув її. Дорогою сюди я зробив кілька дзвінків, покидька знайдуть та покарають.
Не віриться, що я зрештою повернувся до старих звичок, хоч і клявся не робити цього. Та дівчина має загадкову владу наді мною, але я не розумію – як і чому.
Тож зараз, аби позбутися цих дивних відчуттів, я тягну Марину до кімнати. Там я нетерпляче роздягаю її до білизни, дивлюся у звичайні блакитні очі та просто вию всередині. Опускаю повіки, аби опинитися подумки біля своєї машини, в яку обережно саджаю Лілю сьогодні вдень.
Я повністю занурююсь у спогад, ігноруючи реальність довкола мене. Там, коли нахиляюся так близько до обличчя Лілі, дивлюся в ці чарівні очі й усе довкола завмирає. Пробуджую свою фантазію, відпускаю себе на волю, дозволяю собі не стримуватися. В моїй уяві я цілую дівчину, пристрасно, гаряче, а вона відповідає мені так само нестримно. Наші язики сплітаються, ми ділимо дихання на двох, задихаючись. Вона тримається за комір моєї сорочки, притягуючи мене ближче, а я тримаю її голову, зануривши пальці в шовковисте волосся.
– Ти вже готовий, милий? – чую голос Марини. – Сьогодні одразу до діла?
Розплющую очі й бачу дівчину на колінах переді мною. Здається, Марина прийняла мою реакцію на свій рахунок. До біса. Я забуду все, що сталось сьогодні хоча б ненадовго.
Марина швидко розстібає ремінь та ширінку, але не знімає штани. Я залишаюся повністю одягненим та дівчину це зовсім не бентежить, бо вона знає, як я люблю. Кладу руку на її голову й направляю. Марина не просто розумниця, вона справжній професіонал, чим я насолоджуюсь. Поки вона працює головою, я подумки повертаюсь до своєї фантазії. Знову опиняюсь біля свого авто, знову тримаю у своїх руках дівчину, яка ніколи не буде моєю.