2.1

Минуло кілька днів моєї адаптації й сьогодні ввечері на нас з дівчатками чекають відпочинок та розваги. Ми вирішили піти до клубу, аби потанцювати та повеселитися. В штатах мені цього бракувало. Там я зустріла багато гарних людей та мені все ж не вистачало близьких з якими можна розслабитися, бути собою, бути безтурботною.

За традицією трохи випиваємо перед клубом, щоб розігрітися. Я так сумувала за нашими гулянками. Ми зазвичай любимо випити, попліткувати з дівчатами про минулі пригоди та кожний раз зарікатися наступати на ті ж самі граблі. Довго збиратися, влаштувати справжній показ мод з дефіле, аби знайти найкращий образ для кожної.

– Лілька, вигляд у тебе потрясний. Розкішна дупця в цій спідниці. Знову всіх хлопців притягнеш, наче магнітом, до себе, – сміється Ірен. На мить здається, що чую заздрощі в її тоні.

– А ти ще не звикла пасти задніх та підбирати за Лількою зневажених нею дурників, що закохуються з першого погляду та падають до її ніг? – Таня теж сміється.

Я підхоплюю сміх, бо все це жарти. Правда? Хочеться в це вірити. Бо ж це мої подруги й вони спілкуються зі мною не через мою популярність, а тому, що ми сім'я.

– Які ж ці хлопці дурні та нещасні. Закохатися в нашу Снігову Королеву. Залізну леді. Нічого їм не світить, бо ти в нас майбутня бізнеследі, а не відчайдушна домогосподарка. Так? – запитує Тетянка, і я розумію, що вони й справді мої подруги. Вони знають мене дуже добре і підтримують завжди. Звідки беруться всі ці сумніви? Наша дружба перевірена роками, кількома відрами ігристого та не дитячими пригодами.

– А ти чого сидиш, мала? Збирайся. Будемо тебе знайомити з дорослим життям, – видає Ірен нашому мишеняті, яка від цих слів то блідне, то червоніє, то взагалі починає белькотати щось:

– Н… Ні… Я не… Та в мене… Я ж… Ніколи ще… – затинається бідне дитя.

– Що? Ніколи?

– Що таке?.

– Ти чого? Що з тобою.

Навперебій питаємо в Лесі. Та потім дали їй хвилинку заспокоїтися й зрозуміли, що вона ще жодного разу не була в клубі. Тобто в школі ходила на дискотеку, але це дитячі забавки порівняно з відпочинком дорослих. Ми всі погодились, що потрібно терміново це виправляти, навіть Леся. Господи, та вона, мабуть, і з хлопцями не зустрічалася, може, навіть і не цілувалася. Але ці питання ми залишимо на потім, вона й так ледве до тями прийшла й заспокоїлась. В цьому до речі їй допоміг коктейль, який ми з дівчатами зробили для зарядки перед клубом.

У нас було кілька варіантів куди піти, але ми навіть не сперечалися з чого почати. Бо знали, що не зупинимося на одному закладі. Так було майже завжди: ми заходили до найближчого, потім йшли самі, або в компанії хлопців, до іншого, а потім ще один… І так всю ніч. Ми були молоді, насолоджувались життям, брали все, що пропонувала нам ніч.