Розділ 16.

Макар.
Я не хотів йти до Тоні до дому...і хотів, щось тут не так. Я ж розумію, що це зайве, що я з легкістю можу не піти, варто тільки поскаржитись продюсеру, що цієї умови не було в контракті.
Я дзвоню у двері, такі звичайні, як сотні, тисячі інших...заходжу у квартиру, таку домашню із запахом свіжої випічки, що асоціюється із домом, дитинством... А ще дитячий сміх, який оживить і перемінить інтер'єр будь-якої квартири, навіть дизайнерські меблі, шпалери й позолочені рами іменитих художників, тьмяніють у порівнянні з щирим дитячим сміхом.
Саша, такий милий хлопчик, так схожий на Тоню, просто зменшена копія, такі ж великі шоколадні очі.
Я довго думав над подарунками, книгу діставав через знайомих, що працюють у літературній сфері, а щоб колеги футболісти підписали м'яч, спеціально вставав раніше та їхав на тренування, ще й отримав від тренера...
Та мої старання були виправданні, бо малим подарунки сподобались.
Декламуванням Ульяни я був вражений і зачарований, як і нею самою, не схожою на Тоню, але такою чарівною, й неймовірно щирою.
Навіть подруги мене не злякали, хоч їхні запитання добряче дістали. Та я натренований вовк, роки успішної футбольної кар'єри, і на моєму рахунку сотня інтерв'ю...
**********************
Дім, милий дім!
Як же я люблю свій Львів!
Батькам я не говорив практично нічого, повідомив тільки годину коли приїду, і що буду не сам, а з подругою в якої діти.

Вони були здивовані, та виду не подали. Я чесно хвилювався, як школяр, що вперше веде подругу до дому. Та Тоня їм одразу сподобалась, я навіть знаю чому. Бо вона сильно контрастувала із Веронікою, моєю колишньою.
Вероніка, руда, світлошкіра, з пухлини штучними губами, вона любила себе...і це одразу ставало всім зрозуміло. Вона безліч часу тратила на себе, ходила у салони, спа, солярії, різні тренінги, презентації, спортзали.
Гроші це окрема тема, їх ніколи не вистачало, вона умудрялась спустошувати мої кредитки швидше, ніж банк встигав переказувати гроші.
Та я кохав, тому закривав очі на все, ну і звісно відкуплявся за часті роз'їзди.
Моя мама не любила Вероніку, вони були із різних світів, й не розуміли один одного, та терпіли присутність. Мене це влаштовувало... Мама часто говорила про дітей, що у сім'ї мають бути діти, Вероніка ледь не багровіла, тільки мама розпочинала це говорити. Кілька раз навіть були суперечки.
І я хотів дітей, вагався, але хотів. Та Вероніка усе вирішила за нас й коли завагітніла, то поки мене не було зробила аборт. Я дізнався не одразу, а під час сварки, вона ненароком промовилась. То був крах нашого шлюбу, вона припинила для мене існувати. А зрада із футболістом з моєї команди, то був її відчайдушний крок! Невдалий, тупий, низький. І коли я подав на розлучення, вона злякалась що залишиться без грошей і подала у суд абсурдну заяву, що я як співвласник клубу приховую кошти, й не сплачую податки.
На клуб напала державна податкова служба, й почалось божевілля, вони перевіряли усю документацію, усі доходи всіх гравців та працівників, дещо їм вдалось таки знайти, це були не значні порушення. Та це негативно вплинуло на "Ураган", клуб опинився на межі банкрутства, а я на теле шоу "Одруження незнайомців".
Я оглядаюся на своє життя, на свій шлюб і починав розуміти, яке ж воно було порожнім! Наш шлюб з Веронікою з самого початку був приречений на провал...помилки очевидні, зараз я це чітко бачу.
Але не тоді. Кохання, хімічний процес що відбувається в організмі й не дозволяє мозкові думати. Так і одружується більшість чоловіків, затуманенні, засліпленні.
Наш останній день разом, Антоніна як і я це розуміла, вона не намагалась мене втримати чи прив'язати, навпаки, остерігалась продовження й хотіла поставити крапку.
У мене ніколи не було романів із жінками, що мали дітей, це великий контраст, просто величезний. Тому що, пробувши два дні в компанії Тоні з дітьми, я був здивований...
Тоня, не хвилювалась за себе, вона себе ставила на друге місце після дітей, вона так мило хвилювалась за них, чи їли, чи не змерзли, чи не промокли рукавички, чи усе гаразд.
Я не можу дати Тоні те, що вона хоче, на що заслуговує...
- Дуже смачно!- Тоня повільно їла десерт, насолоджувалась ним, спокусливо облизувала ложечку, її шоколадного кольору волосся виблискувало від полум'я свічки, переливалося і нагадувало десерт, який вона щойно доїла...
- Мій десерт буде пізніше...- не витримав і прокоментував я.
Ми піднялись, я подав їй руку, допоміг встати й...не відпускаючи ми вийшли з ресторану.
У номері ми запалили свічки, атмосфера була такою інтимною... Я не хотів говорити, я хотів ще раз відчути справжні емоції, почуття і піти, раз і назавжди. Запам'ятати її такою, щирою, вродливою, доброю, безкорисною.
Я без поспіху її цілував, дивився прямо в очі, такі чесні... Я не зможу їй брехати й зробити боляче, тому краще піти...
Це було не заняття сексом, а коханням, кожний рух був наповнений ніжністю...
Я повільно роздягав Тоню, таку сором'язливу, що розкривалась мені все більше...
Я старався закарбувати у пам'яті кожну деталь, звук...
*****************
Тоня спала, а я тихо піднявся, одягнувся, ще раз на неї подивився, в останнє, поклав на тумбочку подарунок і вийшов з номера.
Я не прийду на церемонію! Навіщо? Слова зайві, Тоня усе розуміє, що так буде краще!
Може хтось подумає, що я боягуз, а може так і є!

Тоня.
Я прокинулась, Макара не було, помітила подарункову коробку на тумбочці. Відкрила, там був ланцюжок із тендітним кулоном у формі серця.
Я знала, що не побачу його більше...і на церемонію він не прийде. Ця ніч була прощанням!
Хоч я знала, що це краще, одразу розкласти всі точки, не тягнути час...
Та все одно, не змогла стримати сльози. Я піднялась, одягалась, збирала свої речі, а сльози все котились по щоках.
Я старалась заспокоїти себе, вговорити не плакати, що все добре, що так краще. Так, я вбережу себе і дітей від ще більшого звикання і ще більшого болю, який неминуче б настав.
А так, усе як я хотіла, відпустка з красенем, теплий океан, пісок, справжня пригода(сходження на вулкан) романтичні вечері, пристрасні ночі!
Та серце не обманеш! Що б я не говорила, сум розривав серце, невисказані слова, почуття.
Я придавила, розчавила, розтоптала, усі емоції. Витерла сльози, вмилась холодною водою, заставила себе посміхнутись і вийти з номера, готелю.
**********************