Розділ 14.

Тоня.

Діти заснули по дорозі додому, ми їх перенесли сонних, роздягли й накрили.
- Може поцілуєш мене, а то ти сьогодні така сором'язлива, уникаєш, щось не так?
- Усе так, день був чудовий, тільки діти...
- Я розумію, ти не хочеш, щоб вони привикали до мене.
- Так...
Макар підійшов так близько, що я чітко відчувала його тепло, вдихала аромат його парфуму. Я сама не помітила, як ми були уже в спальні, я так його хотіла, що розумні доводи просто танули як сніг на весні, тільки він наближався до мене.
Я розумію що роблю помилку, що відтягую неминуче, що...він зникне з мого життя...
Макар залишився на ніч, діти зранку прокинулись і були здивовані, особливо Уля, вона ж зовсім доросла у мене...
Сніданок, не довгі збори й за нами заїхала машина.
- Макар, а де саме живуть твої батьки?- я знала що Макар не з Києва, і його батьки, мабуть, живуть у рідному місті, але якому?
- У Львові!
- Справді?
- А чому ти так здивована?
- Ну ти не схожий на львів'янина...
- А на кого?- ну не знаю, просто Львів...
Діти були в захваті від поїздки, ще й літаком, і Макар їм сподобався... Самій дивно, як для людини без досвіду спілкування з дітьми у нього гарно виходить.
**************
Батьки Макара проживали у невеличкому будинку, але доглянутому, з дерев'яною бесідою.
- Мамо, тату, я в дома!- викрикнув Макар, щойно відчинив двері.
- Синку!- з кухні вибігла темно руса жінка, середнього росту, із помітною сивиною.
- Я так рада тебе бачити!
За мамою вийшов і батько, високий чоловік, схожий до Макара, вони потисли один одному руки.
- Це Антоніна, а це Уляна і Сашка!
- Рада знайомству, я Віра Петрівна, це мій чоловік, Олег Васильович!
- Дуже приємно познайомитись!
Я допомагала Вірі Петрівна на кухні, а Макар з батьком і дітьми пішли на двір, рубати дрова.
- Де ви познайомились?- я різала саме хліб і...що відповідати, невже Макар не розповів про програму? Що ж мені говорити?
Мама, зрозуміла мою реакцію та перевела тему.
- Чудові дітки, такі милі! Мій Макар, маленький був такий бешкетний, то вікно м'ячем розіб'є сусідам, то яблука пообриває... Гарні були часи, жаль, що пройшли так швидко. А тепер, тільки й виглядаємо...
- А не думали, перебратись до Києва?

- Думали, все чекали внуків, що Вероніка, колишня дружина народить, та вона більше цікавилась салонами краси й собою...а потім...- Віра Петрівна не договорила, бо зайшов Макар, а мені було цікаво послухати про його колишню.
- Мамо, у Вас все готове? Бо риба уже досмажується!
- Так синочку.
Віра Петрівна, вийшла і я скористалась можливістю...
- Макар, а що ти розповів батькам, про мене?
- Та нічого, не було часу...
І він пішов, я залишилась зі своїми думками...
Обід проходив у теплій атмосфері, я і не чекала, що всі так уважно поставляться до нас.
Бо я все розуміла, не кожна мати побажає для сина розлучені жінку з дітьми...
- Мамо, Уляна любить Шекспіра і чудово декламує монолог Джульєтти!
- Як не очікувано, що така юна особа, цікавиться класикою! Я охоче послухаю.
Уляна засяяла, і встала на крісло і проговорила:
- "Джульєтта
Три слова ще, Ромео, й на добраніч!
Якщо любов твоя до мене щира
І хочеш ти зі мною взяти шлюб,
То завтра сповісти мене про це,
І я пришлю по відповідь когось,
Де і коли ти хочеш повінчатись;
І долю я свою складу тобі до ніг
Й з володарем піду хоч на край світу"

Такої підстави від дочки, я не чекала! Хоть вивчила Уля досконала і розказувала чуттєво...
- Молодець!!
- Дуже гарно!
- Макар, де ви познайомились?- батько футболіста спитав і став чекати відповіді, як і я...
- Ми беремо участь у теле шоу, де й познайомились. Ми прилетіли з острова Тенерифе, на ньому, у нас була цікава пригода, ми підіймалися на вершину вулкану Тейде, третій у світі найвищий вулкан і активний.
- Як цікаво, а чому ж ви мовчали?- мамі Макара, це сподобалось і вона ще довго розпитувала про вулкан й острів.
**************
День пройшов по домашньому, батьки Макар дуже милі та привітні, грались із дітьми, пригощали солодощами. Тепло посміхались, зовсім ніякого негативу до нас не проявляли...
Бо я хвилювалась, не за себе, за діток, вони ж не в курсі дорослих справ і ярликів, які одразу надягають.
- Тоня, приїжджайте частіше, ми так раді познайомитись.- Олег Васильович, потис мені руку, і обійняв малих.
- Беріть домашнє печиво в дорогу!- Віра Петрівна подала нам маленькі коробки, елегантно зав'язані атласною стрічкою.
- Дякую!
Залишився ще один день, всього один...
В аеропорту в Києві нас зустріла ведуча в модній короткій шубці...
- Молодята! Вітаю! У Вас залишився, ще один день, а потім ви зробите вибір, залишитись разом, чи...
- Зараз ви відправляєтесь на прогулянку вечірнім Києвом! Телефони я забираю і гроші!
До нас підійшла Ельза.
Я попрощалась з малятами, які були раді провести ще один день у тітки Ельзи, яка дозволяє їсти морозиво і пізно дивитись мультики.