Розділ 13.

Ми летіли у літаку, й атмосфера була похмура, я це шкірою відчувала, що Макар не хоче переходити грані, та і я також...
Прощатись з островом не хотілось, час пройшов дуже швидко, наче щойно ми прилетіли, і я вперше побачила океан, пальми...
З аеропорту я їду додому, а завтра Макар прийде у гості...побачить мою звичайну квартиру, познайомиться з дітьми...
Наступного дня ми летимо до його рідного міста, до батьків з дітьми...
Я так хвилююсь і вважаю ще зайвим, бо навіщо..
В аеропорту нас чекають машини, я їду в одну сторону, Макар в іншу...
Я поїхала одразу до Ельзи, діти у неї...
Стукаю у двері.
- Ельза, це Тоня!- подруга відчинила, й дивиться на мене здивованими очима...
- Не зрозуміла? Пройшов тільки тиждень, ти ще мала бути на острові!?
- Плани змінились, ми будемо знайомитись із родинами!- з розпачем проговорила я...

- Але...! Не розумію! Заходь давай, тут не так тепло як на тропічному острові, зима все ж таки!
Я зайшла, швидко роздяглась, й попрямувала на звук дитячого голосу. Як же я скучила! Неймовірно!
- Саша, Уля!!!
- Мамо!- хором закричали та кинулись до мене.
Ми обнімались, розгортали сувеніри, мушлі, малим мушлі особливо сподобались.
- Я так скучала за Вами!
- І ми скучали, та нам було весело з тітонькою Ельзою і дядьком Артемом!
- Я рада, що Вам сподобалось гостювати, та зараз ми повертаємося до дому.- я не розлучалась з малими так на довго.
- Уляна, Саша, завтра до нас прийде у гості мій друг, він футболіст!
- А ми його раніше бачили?
- Ні Уля, не бачили?
- А де ви познайомились?- з цікавістю на мене дивився Сашка.
Мене врятувала Ельза.
- Малеча, біжіть у свою кімнату, та збирайте речі! Тоня я відвезу вас, а потім ти мені подробиці розповіси...
Я похитала головою, у знак згоди, не має куди дітись.
Після чаювання з малими, приїхала Соня, я відправила малих спати й...потрапила на допит, добре, що тут немає камер.
- Розказуй все!(Соня)
- І краще починай з пікантного!(Ельза)
Я і почала з нашої першої вечері розповідати...
- А потім була гаряча нічка...(Ельза)
- Ні, потім був сон.
- Тоня, ти чого? Ти навіщо туди поїхала, спати? Просто спати з красенем футболістом?- здивуванню Соні не було меж.
- Дівчата, за кого ви мене маєте?
- Добре, що далі?(Ельза)
- Наступного дня, ми вечеряли на березі океану, а вечерю готували самі, паелью!
- Самі? Ти що, приїхала відпочивати чи біля плити стояти?(Ельза)
- Тільки не кажи, що ти й Макара заставляла готувати?(Соня)
- А що?
- Тоня, Тоня, нічого тебе життя не вчить! Ти ж поїхала на райський острів, з багатим чоловіком, могли просто у ресторан сходити!(Ельза)
Все, я відчула себе дурепою. Може і справді, я все не так робила? Через це він і не думає, продовжувати стосунки після шоу!?
- Секс, хоть був?(Ельза)
- Так!
- Скільки?(Соня)
- Дівчата?! Це особисте!
- Тобі хоть сподобалось, чи як із твоїм Антоном?(Соня)
- Сподобалось, не те слово...
- Ні, ні, Тоня, тільки не кажи, що ти закохалась? Бачу по тобі, по рожевих щоках і блискучих очах!(Ельза)
- Ні дівчата, я ж не настільки...я все розумію, це просто шоу, ще три дні й ми розбіжимось, кожен повернеться до свого життя...
Дівчата, щось не дуже мені повірили. Я розповіла про сходження на вулкан, про спа салон...
- Не знаю, як ти дійшла, та це знущання, потрібно подати на них у суд!
- Дівчата, я не знаю, як Макара із дітьми знайомити, і не бачу потреби...
- Тоня, ти контракт підписала. Твій мачо завтра прийде, посидить із дітьми пів годинки, а потім ми прийдемо, і візьмемо все у свої руки!- Ельза говорила так впевнено...що мій страх поволі відступав...
********************
Я метушилась, прибирала, перекладала з місця на місце, потім перевдягалась кілька раз, зупинила свій вибір на персиковому облягаючому платті, яке мені дівчата порадили.
Дзвінок у двері змусив мене підстрибнути на місці. Я відчинила двері.
- Привіт!- Макар підійшов до мене, поцілував у щоку, вручив мені букет із фруктів, й спокійно зайшов у вітальну кімнату, а я наче приросла до землі...
Футболіст був одягнений у світлі джинси й світло голубу сорочку, яка ідеально пасувала до його очей.
Зі стану статуї мене вивів сміх Саші, я зайшла у кімнату і побачила сина, який радів новому футбольному м'ячу.
- Мамо, подивись, м'яч з автографами футболістів із клубу "Ураган"!- щирий сміх сина, що може бути краще для мами?
- Мамо, дивись, що мені Макар подарував? Це оригінальне видання Шекспіра, на англійській!? Я про таке і мріяти не могла!!- Уля стрибала і раділа, а в мене крутилась у голові ціна книги...
- Макар, зіграймо? Будь ласка?- заканючив Сашка.
- Ми можемо з'їздити у спорт зал, якщо мама не проти?
Сашка на мене дивився очима кота, із мультфільма Шрека, тож мої плани полопали, як мильні бульбашки...швидше спровадити футболіста.
- Добре, але після чаю!
Ми пили чай із яблучним пирогом, він виходить у мене найкраще!
- Мамо, я так скучила за твоїм пирогом?(Уля)
- Це ти пекла?- і чому Макар дивується, що мама двох дітей пече пироги?
- Звісно!
- Дуже смачно, відміть, я знову порушую свій раціон.
- До речі, Уляна, може продекламуєш нам твій улюблений уривок із "Ромео і Джульєтти"
- Звісно, тільки не судіть строго!
"Джульєтта
Ромео мій! О, нащо ти Ромео?
Зміни своє ім’я, зречися батька;

Як ні, — то присягни мені в коханні,
І більше я не буду Капулетті.
Лише твоє ім’я — мій ворог лютий;
А ти — це ти, а зовсім не Монтеккі...
О, вибери собі нове ім’я! Та що ім’я?
Як не назвеш троянду —
Не зміниться в ній аромат солодкий!
Хоч як назви Ромео — він Ромео,
Й найвища досконалість все ж при ньому,
Хоч би він був і зовсім безіменний...
О, скинь же, скинь своє ім’я, Ромео!
Взамін того, що й не твоя частина,
Візьми мене, всю, всю!"
- Браво!- ми усі дружно плескали, Уля так щиро з емоціями прочитала монолог Джульєтти.
- Чудово! Справді, ти талант! У мене є знайомий продюсер, якщо хочеш, я запитаю...
- Хочу, хочу- не дослухавши Макара, заговорила Уля.
- Матиму честь!
- Дякую Макар!
************
Ми вийшли із дому і сіли у чорний джип Макара. Він впевнено вів машину, принципі він робить так усе... Спортзал до якого ми приїхали знаходився у центрі Києва.
- Мій улюблений! - прокоментував він.
Моє хвилювання відступило, я написала дівчатам, наше місце розташування.
Я сиділа за лавочкою і спостерігала за дітьми які із захватом грали футбол з Макаром, він навмисно піддавався, голосно сміявся, й здається йому самому подобалось...
- Тоня, ти не хоч приєднатись, а то я програю, двоє на одного!
- Я допоможу тобі...
Через 15 хвилин, я вибилась із сил, і просто впала на лавку...
- Тоня, малюки ще навіть не втомились!
- А мені необхідний відпочинок!- Не встигла я це проговорити, як до залу увійшли мої друзі. Ельза з Артемом і Соня з Петром!!!
- Макар, це мої друзі, з дівчатами ти уже знайомий, а це Артем, чоловік Ельзи й Петро чоловік Соні!!
- Приємно познайомитись, я Макар! Хто хоче зіграти у футбол?
- Я не проти! Тільки я не професійний футболіст!!(Артем)
Дивитись за чоловіками було весело, хоч і це скоріше було схоже на розвагу ніж на гру, та усім було весело!
За столиком у ресторані почалось найважча частина, мої подруги засипали Макара запитаннями.
- Макар, а скільки тобі років?
- А чому ти розлучився?
- Я чула, що в клубі "Ураган" криза, це правда?
Макар вправно відповідав, культурно і так, що нового ми нічого не дізнались ...