Розділ 12.

Макар.
На вершині вулкану, було дивовижно, відчуття не передати словами. Наче ти стоїш на вершині світу.
Та вітер дошкуляв все сильніше, ну і холод звісно!
Тому я поспішив Тоню, яка мовчки стояла й над чимось думала. Я підійшов і обняв її, вона подивилась на мене, явно не очікувала, та я також.
- Ходімо, зігріємось!
У підіймачі нас чекав сюрприз. Несподівано, але як приємно!
- Це глінтвейн?- тільки ми зайшли у кабінку, як у ніздрі вдарився аромат кориці, цитрусів і солодкий запах вина. Глінтвейн, я не з плутаю ні з чим.

Невеличкий столик з двома гарячими напоями, солодким і квітами, як вони тільки не замерзли поки їх доставляли сюди.
Ми присіли, підіймач повільно рухався, не доставляючи нам дискомфорту.
Я підняв бокал...
- За підкорену вершину!- влучний тост як на мене...
- За підкорену вершину! Ммм, шоколадний фондант, мій улюблений!
Я не люблю солодке, та раціон футболіста не дозволяє, та Тоня їла з таким апетитом, що мені захотілось спробувати...
Доїхали ми на розслабленій ноті, у компанії гарячого вина і шоколаду, а потім нас зустріли, провели до невеличкого приватного вертольота.
І ми уже згори дивились на панораму острова, Тоня із дитячим захватом, я ж спокійним поглядом, бо бачив і краще... Так, я песиміст! Це і мене інколи лякає...
Нас привезли до нашого будиночку на березі моря.
- Нарешті, я так скучив за комфортом! Тоня, пропоную відпочити й відправитись у найкращий ресторан!
Тоня не встигла відповісти, як до нас зайшла ведуча.
- Вітаю молодята!- мене уже дратує ця фраза, одразу згадую свою колишню...
- Ви впоралися з завданням і Вас чекає винагорода!- беру свої слова назад...
- Готуйтеся, через три години за вами заїдуть!
- І куди відвезуть?
- У Спа салон!- ведуча простягла Тоні пакет, а потім мені- Одягнете це!- ні, знову забираю свої слова, бо люблю сам вибирати свій гардероб!
Тоня.
Я приміряю червоний купальник бікіні, що принесла ведуча...який же він відкритий, знала б таке, зі спорт залу б не вилазила.
Макар допоміг мені присісти в авто.
- Як думаєш, на нас знову чекають знущання, бо у мене передчуття!
- Думаю точно щось буде!
Уже стемніло, ми йшли освітленою доріжкою, усе було дуже красиве, доглянуте, дороге...
Нас провели до роздягалок, я зайшла до жіночої, переодяглась і до мене зайшла працівниця, подала мені конверт, точніше інструкцію де писало зав'язати очі та пов'язка й що мене чекає масаж.
Я все виконала, а жінка, що принесла листа, мене супроводжувала.
Дивне відчуття невідомості...Мене попросили лягти на масажний стіл.
За кілька секунд заграла повільна музика, і хтось зайшов, чужі руки розминають мені плечі, шию, руки, талію, у повітрі літає аромат лавандового масла...
Я зосередилась на масажі й почувала себе комфортно, дотики видались мені знайомими...
- Макар?- тихо проговорила я.
- Тоня, це ти?
- У тебе також зав'язані очі?
- Так! Ці ігри, починають набридати...
Я посміхнулась, а Макар не припиняв робити масаж...
- Хочеш поміняємось?
- Давай!
Я зняла пов'язку і побачила що Макар свою давно зняв.
- Ти порушив правила!
- Знаєш, правила, для цього і створенні!
Як це у його стилі...після масажу ми відправились у басейн, кругом було все у квіткових пелюстках та свічках.
- Тут так романтично...- я була на сьомому небі від щастя, усе було так ідеально.
- Макар, може розкажеш більше про себе, про футбол, про клуб...- я хотіла знати про його життя, з ким спілкується, куди ходить відпочивати...
- Через два тижні у мене футбольний матч в Італії, а перед тим потрібно підправити спортивну форму!- здається мене точно не має у його планах. Та відпустка добігає до кінця...
Не потрібно було про це говорити, а то настрій псується...
Макар дивився на мене, так...так...спокусливо, що я топлюся, плавлюся, моє серце починає битися у такт його. Я так і знала, що закохаюсь!!
Тільки побачила, цього чоловіка із холодною красою. Але ж я не дівчинка підліток? Так не чесно ж, після проекту він повернеться до свого життя, а я? Що залишиться мені?
Спогади?
Я відганяла від себе сумні думки, адже пообіцяла на вершині вулкану, жити сьогоднішнім днем, не минулим, не майбутнім, а сьогоденням!
Ми цілувались, обнімались, мені було так добре з ним, я відчувала себе бажаною, потрібною. Невже це тільки ілюзія?
Ми повернулись пізно, я з ранку, нам повідомила ведуча, що ми відправляємось до дому, але ж ще залишилось три дні?
- Молодята, ви відправляєтесь додому й будете знайомитись із рідними!- енергійно говорила ведуча.
З рідними, повторяла я про себе, але, ми ж мали бути на острові!?
- Про рідних не було мови, у контракті був тільки острів?- Макар був злий, не тільки його розізлила ця новина.
Рідні, це не просто інтрижка це вже більше, це...