Розділ 8.

Тоня.

Ведуча проекту, красива блондинка, милозвучно розповідала про всі переваги пішого туризму, про те, як ця пригода нас зблизить, покаже нас справжніх...
Звісно, частка правди у їх словах була, та я не готова до такого, я зовсім не знаю, як розкладати намет, розпалювати вогнище, мовчу за те, що я не орієнтуюся по карті. А Макару, так взагалі соромно про це розповісти... Він до речі був також не у захваті...
- Надворі Вас чекає необхідне спорядження, провізія, усе вже складено в спеціальні рюкзаки! Приємної Вам подорожі! Бажаю удачі! І взаємного порозуміння зі смаком кохання!
Ми попрощались і ведуча пішла.
Ми вийшли на двір, щоб глянути на спорядження і тут було багато чого...
- Як ми це понесемо?- мене цікавило це в першу чергу!
- Уявлення не маю! Ти колись ходила у походи?- запитав, хмурий Макар.
- Сидіння на березі річки рахується!
- Ні!
- Тоді не ходила! А ти?
- Я був одного разу у таборі й ми підіймалися на гірську вершину, одну ніч спали у наметі. Та це було так давно...навіть не пригадаю у якому я був класі...- футболіст підійшов до рюкзаків, відкрив один і почав в голос розповідати його вміст:
- Каримат, спальний мішок, накидка від дощу, одяг, куртка, комплект запасного одягу (теплого) — спортивні штани, сорочка, светр, комплект спідньої білизни, панамка, шкарпетки (шерстяні й бавовняні) — два комплекти, рукавиці тонкі, кросівки, засоби гігієни (рушник, зубна щітка, зубна паста, мило). Посуд (чашка, миска, ложка, ніж). Фляга для води, ліхтарик, сірники, годинник. Набір харчових продуктів. Намет, казанок, аптечка, ніж.
- Це мій рюкзак, а менший твій.
******************
Тоня.
Я втомилась, я дуже втомилась іти, спочатку ми йшли пляжем, що важко, бо в кросівки набивався пісок. А сонце безжально пекло.
Коли закінчився пляж, почався ліс.
Такого лісу, а не бачила...стежини круті, усе кругом вкрито зеленим мохом, а замість звичних дерев, колючі кактуси й величезні драцени. А ще папороті, просто доісторичні на вигляд, бо вони величезні й за цього складається враження, що ось із за величезного папоротиного листка вигляне динозавр.
Кілька раз я бачила змій, ящірок, павуків, жуків і не зліченну кількість комах, які взяли приклад із папоротей і також були великі.
Перші кілька разів(10) я кричала, і лякалась мало не до смерті, та через три години, я звиклась (майже).
Макар був злий, дуже і дуже, про це говорило не тільки його невдоволене, перекошене від злості обличчя, а навіть повітря біля нього було зловісне, наелектризоване злими, агресивними атомами.
І склалося таке враження, що у цьому він винить мене! Але чому!!? Я ж не напрошувалася у похід, й ініціатором також не була!
Романтична атмосфера між нами розвіялась одразу, як ми одягли тяжкі туристичні рюкзаки. Усю дорогу ми майже не розмовляємо...тільки по потребі. І над нами скупчувались грозові хмари невисказаних слів, які ось-ось переростуть у сварку.
- Може перепочинемо?- в третє запропонувала я, бо ноги просто підкошуються, й хотілося їсти...
- Ще рано! Потрібно встигнути до сутінків добратись до джерела. Бачиш ось той гірський схил? За ним джерело...
І Макар знову вдивлявся у карту.
До джерела я дійшла ледь жива, дорогою мій одяг ставав мокрим від поту, потім висихав на мені ж і знову по новій.
- Я розкладу намет, а ти спробуй зібрати дрова!- сухо промовив футболіст.
Я збирала сухі гілки, акуратно складала навпроти намету, дістала із рюкзака сірники...та розпалити не так легко...у мене не виходило. Макар на диво справився швидко з наметом, та не без нервів, разів п'ять чулись і мати)
Коли вогонь горів, а запашні стейки із вакуумованого упакування жарились, я нарешті трішки розслабилась і підійшла до струмка, щоб вмитись.
- Можеш сміло роздягатись і приймати водяні ванни!- футболіст тихо підкрався, зняв спортивну куртку, футболку й омивався водою, потім зняв штани й залишився у білизні...я не рухалась і старалась не витріщатись.
- Вода холодна, а глибина не достатня для купання!
- Я можу зігріти...

Я посміхнулась, бо в думках пронеслась вчорашня ніч, а в середині запалилось бажання, тільки від натяку...
Я зняла одяг, і повторила маневри Макара із водою, бо хоть було холодно, та липкий піт, що обливав тіло протягом дня, нестерпно хотілося змити...
Ми зробили імпровізований столик біля вогнища, закип'ятили в казанку воду, заварили чай, м'ясо саме зготувалось, й було таким смачним, що я мало пальники не з'їла.