Розділ 16: Радісні хвилини

Імперія Рейнхарт

— Це неподобство! Як якийсь бастард може займати трон?! І де вештається той кронпринц? 

— Видать, вже мертвий. Не може ж він втекти в таке скрутне становище? Та навіть його наречена все зрозуміла, і перейшла на сторону третього принца. Спочатку другий син, а тепер і перший... А потім і сама Його Величність... Нам не залишається нічого, окрім як підкоритися...

— Якщо він буде поганим правителем, знімемо його, і поставимо четвертого принца. 

— Але він ще малий! Йому цього року тільки виповнилося шість, він не готовий до влади!

— Так на те і можна сподіватися! Більше влади отримаємо ми, герцоги!

Вмить відкрилися двері, і постала тиша. До зали зайшов Рейтан Рейнхарт. Всі одразу встали з місць, і поклонилися.

— Сідайте. Я зібрав вас для того, щоб пояснити нашу скрутну ситуацію. На жаль, мої люди пропали безвісти. Мій вірний слуга, син барона, Менс Майнд, поклав своє життя за те, щоб знайти особу ельфійської крові. Разом з ним був і святий, Люкс Лайт. Я навіть не здогадувався, що Кронпринц вирушить за ними, і вони зустрінуть загибель від монстрів... 

— І що тепер?! Невже ми втратили єдиного святого?! Ваша Високосте, хоч той хлопець і був ненормальним, ми його терпіли, тому що він був посланником Люціума! Невже тепер кара його нас настигне?

— Подумаєш, пропав якийсь там святий. Знайдемо нового. А щодо компенсації барону... Йому потрібно виплатити в двократному розмірі, оскільки він втратив обох синів...

— А що ж буде з нашою імперією без святого?! Та ще й син барона був би чудовим заступником наступного Його Величності...

— Нічого страшного не буде, тому що заступник Його Величності саме я. — Рейтан сів на колишнє місце Імператора, і посміхнувся — Так що, розпочинаємо зібрання?

Всі затихли. 

***

Темний ліс

— Ти не злякалася мене, Евелін? І як ти сюди прийшла?

Терра сидів за столиком разом з Евелін, і пив чай. В той час, як Умбра і Каєн грали в шахи. Ігніс нічого не розумів, але старанно спостерігав за їхніми ходами.

— Повірити не можу, як тебе можна злякатися! — Евелін засміялася з пози Терри. Він був доволі високим, тому був трішки зігнутий — Тобі зручно тут сидіти? До речі, що це за червоні кульки?

— Ох! Це... Це подарунок тобі! Спробуй! — Терра посміхнувся, і подвинув до неї тарілку з ними.

Евелін підняла брову. 

— Його справді можна їсти? Я думала, це якась прикраса... — вона спробувала одну кульку, і скривилася. — Я настільки солодкого в житті не їла... — вона спробувала розкусити, але в неї не вийшло.

— Це цукерки. Пам'ятаю, ти колись мені писала про те, що дуже хочеш їх спробувати, от я і навчився їх робити! — Терра засміявся.

— Справді? Це так мило! Дякую тобі велике! Я справді дуже хотіла їх спробувати, не очікувала, що вони аж настільки солодкі! Одну секунду.

Вона взяла одну цукерку, і підійшла до Каєна,  який був зосереджений на грі.

— Евелін, що... Ммф! 

Вона запхала йому цукерку в рота, і засміялася з його скривленого обличчя.

— Фу! Як солодко! Евелін, що це?!

— Брате, це цукерки! Хахаха, я так їх мріяла спробувати! — по обличчю Евелін потекла сльоза — Пам'ятаєш, що мама нам розповідала про них? Що вони настільки солодкі, що аж ціпить язик... Але потім відчуття, що настрій підіймається вгору...

Каєн посміхнувся до неї.

А тим часом, Умбра вбив його короля. Ігніс дивився спочатку на Умбру, а потім подивився на Каєна.

— Ем, напевно, Умбра виграв...

Каєн швидко повернувся до доски.

— Ах ти мразота! Скористався тим, що я розмовляв зі своєю сестрою!

Умбра вдоволено усміхнувся, а Евелін засміялася.

— Терра, дякую тобі. Ти справді мій найліпший друг!

На це він засміявся.

— Знаєш, ти також моя найліпша подруга!