Розділ 13: Вирішальний хід

Рейтан тихо прокрався коридорами замку, його серце билося в такт з кожним кроком. Він відчував, як адреналін заповнює його тіло, коли думки про те, що станеться далі, заполоняли його свідомість. Сьогодні він мав виконати свій план — жорстокий і безжальний.

Коли він увійшов до кабінету короля, кімната вже була наповнена темрявою. Лише слабке світло ліхтаря падало на стіни, відкидаючи довгі тіні. Рейтан вийняв свій кишеньковий ніж, його лезо блищало, як зірка в нічному небі. Він знав, що король Кошар Рейнхарт і його дружина, імператриця, були тут, і не підозрювали про загрозу, що насувається.

Він кинувся на короля, ножем пронизавши його серце. У цей момент час ніби зупинився. Кошар зойкнув, його очі розширилися від жаху, але Рейтан не зупинився. Він повернувся до імператриці, яка, вражена, намагалася втекти, але Рейтан був швидшим. Він схопив її за зап’ястя, притягнувши до себе. Її очі, сповнені страху, зустрілися з його, і в цю мить вона зрозуміла, що не має виходу. 

— Чому? — прошепотіла вона, її голос тремтів. — Чому ти це робиш?

Рейтан не відповів. Він відчував, як у ньому борються емоції, але з глибини його душі виринали лише холодні розрахунки. Вона була символом всього, що він ненавидів — влади, корупції, зради. Кожне зітхання, кожен погляд Кошара Рейнхарта нагадував йому про те, чого він позбавлений.

— Ти не зрозумієш, — сказав він, відпускаючи її руку, але не відводячи погляду. — Ти просто занадто тупа, щоб це зрозуміти.

З цими словами Рейтан перерізав її горлянку. Кров потекла фонтаном, і коли Імператриця розм'якла, Рейтан поклав її додолу.

— Так, ти була занадто тупа, гадавши, що я не помщуся тобі за свою матір. Ось така у вас жалюгідна смерть. І відтепер, ні ти, батьку, ні ти, мачухо... Ви навіть гроша відтепер не варті. І ваші способи розбагатіти відтепер стали просто жалюгідними, як і ви самі.

Третій принц посміхнувся. Так, це не сон, який йому снився кожної ночі, відтепер він сам здійснив свої мрії в реальність.

Маленькими і водночас легковажними кроками він підійшов до Кошара, і зняв з нього корону, яку надів на себе, і пішов до тронної зали.

Приблизно два тижні тому, його повідомили, що Люкс і Менс провалили місію, і потрапили в пастку, яку Рейтан зробив спеціально для Каллісто. Йому не так потрібен був інформатор, як потрібно було позбутися тих, хто буде йому заважати. В кожного є своя історія, і своє завершення. Просто вони, як вірні пси, послідували за млїми вказівками, з-за чого згниють там в камері, от і все. 

Саме це і є їхнім кінцем, і по іншому зовсім не буде. Тому що віднині я сам пишу кінець тим, хто його не знайшов, я просто їм допомагаю зробити щось хороше, і згинути на благо імперії.

Рейтан посміхнувся, і сів на імператорський трон. Його червоні очі, немовби налиті кров'ю, блищали величчям, а його чорне, неначе вугілля, коротке волосся рівно звисало з його білого чола. Охоронці стояли, і дивилися на нього зі страхом в очах. На це він підпер голову рукою.

— Чого дивитеся? Скликайте на "державну раду" всіх ерцгерцогів і герцогів королівства, в мене для них досить гарні новини. Ну, може для когось і не дуже, але я в цьому не винний.