Розділ 7: Місія

Імперія Рейнхарт.

— Доброго дня, третій принце. Ви вже пообідали?

— Вже менш офіційно розмовляєш, Менс.

— Так, я вже призвичаївся. До речі, я вже знайшов нового інформатора.

— По всій імперії не знайдеш вірного інформатора, отже, ти знайшов його на інших землях?

— Так. Поки я був у відставці, почув про інформатора, який знає про все в цьому світі. І ще йому й доплачувати не потрібно, бере виключно стільки, скільки коштувала така інформація приблизно... Рік тому? Але, на превеликий жаль, його спіймали на одній місії. Йому відрізали язик, і навіть якщо втече, інформацією ділитися більше не зможе.

— Жаль... Добре було б співпрацювати з ним... Але нічого не вдієш. Хоча... Письмовій грамоті він вчився, не знаєш?

— Він був з простолюдинів, тому є велика вірогідність, що писати він не вміє.

— Хм... А інших інформаторів?

— Інші є тільки в нашому королівстві, що для нас не вигідно. Не хочеться ще раз вляпатись в таку ситуацію...

Менс поправив окуляри, і прибрав з лиця своє каштанове волосся, яке лізло в очі.

— І то правда. Ну можливо, я зможу впросити одного свого знайомого... І він допоможе нам. - Рейтан замислився. Його очі ковзали по кабінету, ніби щукаючи щось.

— Невже ваш друг якоїсь... Іншої раси?

— Так і є, але він русалка з дуже норовливим характером. Ні з ким не розмовляє, і зовсім не комунікабельний. Але його сльози зможуть допомогти зцілити язик того простолюдина, за певну плату, звісно. Хах, а той мерзенний старигань сам винний, що не бачить, що за його спиною провертається план його вбивства.

— Господи! Принце, не кажіть так! Ви ж жартуєте, правильно? Милосердний, змилуйтесь, та мені ж голову відрубають! Я хочу жити, помилуйте мене грішного! Я можу піти...

— Та досить. Не хвилюйся, я пожартував, не кіпішуй так. Тобі заспокіючого зілля потрібно пропитись. Так і померти від інфаркту в один день можна з твоїми нервами. - Рейтан перебив Менса, який вже зловив п'ять інфарктів з-за того, що Імператора назвали стариганем. Ментос вже поринув в думки, де його спіймають на зраді, а потім спалять на міській площі.

— Б-будь ласка, н-не лякайте мене так більше, о милосердний Люціум... Так... Що там з русалкою? Ви відправите йому листа з запрошенням?

— Так, я відправив йому послання, щоб він пішов з тобою. Як тільки він його почитає, то прибіжить сюди як в дупу вжалений, бо йому набридло напевно сидіти на одному місці. А якщо не прийде, випру його звідти наказом.

Звідкись почулись швидкі кроки, і за ними крики людей.

— А ось і він йде. - Рейтан посміхнувся.

За кабінетом до принца йшов святий, а за ним бігла велика кількість охоронців і священників. Вони бігли за святим, і кричали один з поперед одного, щоб він повернувся. Крики перемішалися, утворюючи симфонію вимерших динозаврів. Але святому було насрати на них, він дуже бісився. З гучним хлопотом відкривши двері, він побачив переляканого Менса, і об'єкт своєї злоби - Рейтана, який сидів і усміхався.

— Ти довбаний!

— Хах, все ж таки виліз зі своєї печери? А тепер сідай, і я розкажу тобі причину, чому я тебе позвав. - Рейтан був в гарному настрої,  а тим часом, Люкс зачинив двері перед носами натовпу, і втикнув в лице лист, придавивши.

— ЩО ЗНАЧАТЬ ОЦІ ТРИ НЕЯСНІ ЛІТЕРИ, ЩО ТИ НАКАТАВ?! ТА Я ТЕБЕ ВТОПЛЮ В КРОВАВОМУ МОРІ, РОЗРІЖУ НА СТО П'ЯДЕСЯТ ЧАСТИН І ВІДПРАВЛЮ МОНСТРАМ! - Люкс був знайомий з Рейтаном з підліткового віку.

Рейтан почав заливатися зі сміху.

— Ти що, настільки тупий, що не знаєш, що означає «ЛОХ»?

Люкс розлютився.

— ЦЕ ТИ ТУПИЙ! І ВСЯ ТВОЯ СІМ'Я ТУ- Мгм! - Менс прикрив рота святому.

—Принце, будь ласка, розповідайте нам подробиці місії, ми уважно вас слухаємо.