Розділ 6: Людська Імперія

Східний замок, імперія Рейнхарт, приблизно 45 днів верхи від Золотого Лісу. 

Пітьма. Не має нічого страшнішого за це слово. Те відчуття, коли лягаєш спати, і вже думаєш, якби зберегти своє життя. Така моя доля. Я - бастард, син нинішнього імператора. Рейтан Рейнхарт. Померти від руки моєї мачухи, Беатріс Рейнхарт - це моя справжня доля. Я знаю це, але глибоко в душі, хочу просто жити. Я не спадкоємець престолу, і не його остання дитина. В мене не має блондинистого волосся, не має смарагдових очей. Всі спадкоємці народжуються з цими рисами. Це свідчить тому, що він прямий нащадок першої імператриці - Хуани Рейнхарт, яка була ельфом. Після її смерті клан ельфів повністю вимер, залишивши після себе лише тінь. Але ж я також син імператора. Я не хочу й надалі залишатися в тіні. Мого єдиного лицаря, який був на моєму боці, підступно підставили. Його товариш, що давав подробиці до цієї міссії, навіть не зрозумів цього. Завтра знайду його, й розпитаю подробиці. Чому всі вони думають, що імператор милостивий? Очевидно ж, що цей старий знає щось таке, від чого залежить його репутація. Знає щось, чого я ніяк не зможу знайти. Ці зелені очі... Як же я хочу їх видрати... От побачите, все скоро зміниться. Старому прийде кінець, і почнеться нова епоха. І місто на троні неодмінно перейде в мої руки. Ось побачите, батьку!

Декілька днів потому

— Третя зірка імперії, вітаю вас. Ваш покірний слуга Менс Майнд і мріяти не міг про розмову з вами віч на віч.

— Годі цих пустих привітань. Перейдімо краще до діла. Ментос Майнд, син маркіза, та спадкоємець його титулу. Коли тобі було вісім років, то твій батько привів до вас Ігніса, який невдовзі став моїм лицарем, отримавши титул барона і фамілію Фаєр в такому ранньому віці. Мені доповіли, що ти був його найліпшим другом і інформатором. Так?

— Так. Ігніс Фаєр – мій найліпший друг. Але мені подали неправильну інформацію, і наша дружба похитнулася. 

— Хто тобі постачав інформацію? 

— Граф Хайн. Він – сторонник Кронпринца. Після суду я почав шукати нового постача, але, на жаль, поки що успіхів не має.

— Ясно. Це все? – Рейтан роздумував над отриманою інформацією.

— На жаль, так. – Менс нахмурився.

— Добре, можеш бути вільним.

— Дякую, ваша величносте. - Менс поклонився, і пішов.

Собор Пресвятого Люціума.

Люкс Лайт. Отримав титул святого, коли священники побачили, що він володіє магією світла. Він, як кожна чистокровна русалка, може створювати найрідше дорогоцінне каміння під назвою "Сльози русалки". Буквально, коли русалка починає плакати, її сльози застигають і перетворюються на прозорі крапельки дещо схожими консистенцією на дзеркало. На чорному ринку вони займають друге місце за рідкістю. Перше посіла ельфійська кров, яку останній раз бачили у невідомого чаклуна років сто назад. 

— Дивися, це той псих! 

— Та тихіше ти, а то він почує, і будуть великі проблеми.

Два священники йшли повз кімнату святого, і розмовляли.

— А ти вже чув, що цей ненормальний перерізав глотку першосвященнику, і двом охоронцям, які його охороняли, самими священними силами Господа?! За таке опорочення руки Господньої треба просто відрубати голову!

— Брате, а ти хіба не забув, що він святий? Ніхто не зможе протистояти йому. На те і є воля Господня. Хай що він робить, Бог нічого не забуває.

А тим часом, в закритій кімнаті, сидів чоловік високого зросту. Шкіра була біла, як сніг, а тіло було худе, бо крім пісної їжі він нічого не їв. Сірі очі, які відображали "знак Господа", відзеркалювали золотим мерехтливим відтінком, а довге каштанове волосся після здобуття "мітки Господньої" стало сідим, з ноткою голубуватого відтінку.

— Але чи справді я псих? Всі в цьому соборі психи, я просто той, хто мислить нормально. - важко видихнув Люкс. 

Так, це просто спроба помститися, хоч невдала, але спроба. За все, що вони зробили, з ним, з його матір'ю і батьком. Так, це обов'язково буде помста. Найкривавіша, і найжалюгідніша в світі, від якої нікому не буде спасіння.

Матір'ю Люкса була чистокровна русалка, яку схопили, і продали на ринку рабів. Якийсь панич купив її, а вона закохалася в його слугу, і вони втекли.

Жили вони мирно і спокійно, в маленькій дерев'яній хатинці посеред лісу, але, коли Люксу виповнилося чотири роки, в їх житло вторглися священники. Батьку відрубали голову, а його маму спалили в нього на очах. Ввесь час, Люкс тільки і ждав спроби помститися за все, що в нього вкрали. 

Просто, потрібно внести деякі правки в план. Я і не думав, що наживо побачу вбивцю моїх батьків, і втрачу свій контроль. Потрібно вичікувати нагоду здриснути з цього гнилого місця. - він думав, стукаючи по столу.

Незабаром, хтось постукав в його двері, і потім відчинив ключем.

— Ваша святосте, вам прийшов лист від самого третього принца.