Частина 32

Наташка

Наташка прала у пластиковій мисці речі малого та подумки лаялась. Бідність, клята шаромижність! Як остання селючка змушена прати в мисці на вулиці біля колонки, ходити в якомусь старезному Лідиному халатику! На нормальну косметику грошей нема, від манікюру через городні роботи не полишилось і спогаду, Сагір вештається десь в Донецьку. Обіцяв через пару днів приїхати, а  вже тиждень нема. Наталка нутром відчувала, що він відпочиває від неї з дитиною, і не наодинці. Мабуть тусить на міських ставках, «знімаючи» дівуль, але толку від того чуття… Пред’являти претензії? Так взагалі завіється, полишивши її і без такого сумнівного джерела доходів. Так хоч щось перепадає. Грець з ним, нехай гуляє, не зітруться ж його чоловічі принади, аби заразу б тільки яку в дім не приніс.

От що за несправедливість? Вона така розумна, хазяйновита майстриня повинна прозябати у селі в гостях у сестри, яка приїхала з заробітків! Радіти наявності свіжої зелені, безкоштовної картоплі та консервації, і подачкам Ліди, що раптом заробила грошей. В сестри звичайно не так багато полишалось, після всіх запланованих трат, але все одно. І її ж знову активно запрошують у Москву! От як так вийшло?

Оновлений інтер’єр сестриного дому не те щоб сильно, але дратував, бо в самої Наталки в квартирі був ремонт ще молодості її батьків. І доки гроші були, вони з Сагіром якось не заморочувались цим питанням, а все більше по кабакам та дискотекам вештались. Купили м’який куточок на кухню, холодильник та ліжко, але лишень тому, що батьки всі меблі до себе в село забрали. Та й куплені обновки вже значно побиті життям, бо Сагір, коли вони сваряться, не звик стримуватись. Дістається періодично всім – і їй, і малому і меблям з технікою. Уже й на холодильнику вм’ятина і стіл побитий, а магнітофон двохкасетний, який  заграбастала у гуртожиток Руслана, працював взагалі лишень як радіо, бо його і торкатись зайвий раз страшно було. Піднімеш за ручку, й усе відвалюється, починаючи з антени і закінчуючи дротом. Племінниця його так і забирала в пакеті, як набір деталей, з коментарями «радіо китайське-саморозбірне». Щоправда Руслана й такому знайшла застосування. Та сміх сміхом, а у Ліди зараз і новий пухнастий килим, і люстра, і диван з кріслами, і штори. Он як сестра неочікувано прибарахлилась!

–Наташ, йди сюди! Твій малий тут таке полювання на сусідський курчат влаштував! – почувся голос старшої сестри.

–То й нехай. У сусідів цього добра навалом, – відмахнулась дитячими штанами Наталка.

–Та ти йди подивись на цього хижака, майстра маскування! – веселилась Ліда, змушуючи Наталку, хоч з цікавості відірватись від ненависної  роботи.

Трирічний синок, сховавшись під високим кущем ірги, накинув на себе зелене покривало, так що ззовні тільки ніс виглядав, і сидів під парканом, сторожив сусідських курчат, що раз за разом забігали до квітника Ліди. Варто було одному проскочити між дошками паркану, як дитина з грізними криками кидалась на здобич, проте не встигала схопити це мале, але вже швидке створіння. Курча кожного разу з переляканим писком тікало махаючи маленькими крильцями, але хлоп’я не засмучувалось, а знову вперто поверталось на свою «варту».

–Очір, полиш у спокої ту дрібноту, там їсти нічого, навіть тобі не вистачить, – фиркнула Наталка й повернулась назад.

–Наталко, що ж ти його так обламуєш? Дитина старається, ловить, – розсміялась Ліда.

–Угу, добувач. Мені більше цікаво яких ципочок його татко ловить, що ніяк за нами приїхати не сподобиться.

–Ти ж казала він шпалери клеїть у спальні, – здивувалась Ліда.

–Та за тиждень можна було вже всю квартиру заклеїти, відірвати те все і переклеїти наново!

–Ну то дивлячись як клеїти, якщо криво-косо, то так. Та Сагір для себе так не робитиме. Комусь іншому – так, легко, а собі буде старатись, – заспокоїла сестру Ліда.

–Хто тут мене згадує? – почувся веселий голос за парканом. За голосом з’явилась чорнява голова Сагіра, а далі й весь чоловік, з перекинутою через плече дорожньою сумкою з написом «Мальборо». Матеріальне нагадування про часи, коли в них водились гроші на гарні речі.

–Та от, прикидуємо всю ти квартиру переклеїв, чи обійшовся спальнею, – усміхнулась привітно Ліда.

–Ха! Спальню і половину залу! Я ще шпалер підмутив – вистачить і на кухню. Але вже так набридло всухом’ятку харчуватись, та наодинці, як дурню, по квартирі тинятись! Наталка, збирайся– допомагатимеш!

–Ага, все кинула і побігла! А малий пилюку ковтатиме в  задушливій квартирі?

–Чому одразу задушливій? Можна з ним на вулицю вийти. А обдирати старі шпалери не потрібно, я з цим вже впорався. Та й клеїти там не так багато полишилось.

–Добре, не сваріться, пішли обідати, – припинила їй з’ясування ситуації Ліда, – Сагір, Наталка такий борщ зварила, а ти тут на порозі стовбичиш.

–Борщ…о-о-о, – чоловік мрійливо закотив очі і під іронічним поглядом дружини, пройшов в дім.

Наталка невдоволено повела плечем і пішла викручувати та розвішувати на просушку випрані речі. З вигляду Сагіра зрозуміло, що він знайшов якусь чергову халтуру, а судячи з його розповідей, про неочікувано здобуті шпалери, вліз в якусь сумнівну авантюру. Наталія досі пам’ятала його останній прикол, коли чоловік по п’яні притяг жіночій чобіт. Дорогий, гарний, але один! От де він його потяг? Й що думати не знала, а співмешканець на ранок «зробив великі очі» і сказав, що не пам’ятає. Тепер ось шпалери. Вона ж точно знала, що грошей у Сагіра полишилось хіба що на цигарки та дорогу в село. І на шпалери там точно не могло вистачити, навіть найдешевші та найстрашніші. А страшні та дешеві Сагір не поважав. От в чому вони були схожі, то це в любові дорогих речей і, тим паче, у власній квартирі. Чоловік же, як обновки у Ліди побачив, так і собі перейнявся ідеєю ремонту: «бо в нас же хата вже гірше за Лідину!». Бідність сестри, для нього була межею, нижче якої просто не можна падати. Угу… Як би так. Похвальне прагнення ремонту, от тільки грошей у них останні кілька років як не було так і нема, і випадково куплені за смішні гроші залишки якихось непоганих шпалер у колишньої однокласниці, ситуації не рятували. Їх вистачало лише на одну кімнату. Та Сагір вирішив, що варто з чогось починати, відвіз Наталку в село, набрав у Ліди борошна і поїхав варити клейстер та робити ремонт.