КОНКУРЕНТ

В Україні настали тяжкі часи, розпочалася повномасштабна війна, щодня гинуть люди через російську агресію. Тепер навчання відбувається дистанційно із бомбосховищ та укриттів, хтось рятуючи своє життя поїхав за кордон, хтось вступив до територіальної оборони, а хтось від жаху перестав розуміти що відбувається і почав замикатися у собі.

Максим залишився жити у гуртожитку, адже вважав що так буде безпечніше. Він був такий не один, багато хлопців та дівчат залишилися і попри всі складнощі намагалися навчатися, ходили на підробітки й займалися волонтерством. Одним словом кожен допомагав як міг.

Через щоденні обстріли були серйозні перебої електроенергії, тому люди сиділи без світла по десять-дванадцять годин на добу, а окремі райони могли й по декілька діб без світла бути. Усі були холодні, голодні й розлючені, але життя триває і потрібно щось робити.

Максим прийняв рішення закупити партію ліхтариків, лампочок на акумуляторах та павербанків із Китаю. Місцеві магазини накручували космічні ціни, а люди від безвихідної ситуації були змушені купувати, щоб мати хоча б мінімальне освітлення дома. А чим гірший Максим ? Прибуток він поставить невеликий, так щоб і ціна не сильно кусала покупців і він якусь копійочку у такий складний час мав. Люди ще ж і вдячними будуть.

Та й хлопець молодець - як той Прометей світло до будинків буде нести. Дочекавшись перших посилок він скопіював фото прямо з інтернет-магазину в якому і замовляв й опублікував оголошення у чаті гуртожитку. Буквально через годину хлопець сидів у своїй кімнаті в суцільній темряві, навіть того ліхтарика що хотів залишити собі студенти у нього викупили за подвійною ціною.

Як то кажуть "Чоботар без чобіт" хоча швидше за все варто було б просто замовити більше тих ліхтариків, але ж звідки про це було знати хлопцеві. Тим паче у дорозі було ще купа посилок і варто  просто дочекатися поки їх доставлять. 

Того ж вечора хлопець зібрав усі гроші що вторгував у пакет і попрямував до термінала щойно увімкнули світло. Хлопці що вийшли попити кави були просто шоковані спостерігаючи за тим як Максим дістаючи купюру за купюру вносить їх до термінала.

- Ти банк грабонув? - Жартома запитав один із хлопців

- Та ні. Продаю лампочки, от треба гроші закинути на карту, щоб зробити замовлення у постачальника, - пафосно відповів Максим задерши носа. Поки ті нездари попивають каву він займається реальними справами й заробляє гроші. В цей момент його самооцінка покинула стратосферу.

Цілу ніч він провів у пошуках нових товарів порівнюючи ціни в Китаї та Україні, вивчаючи відгуки та оцінюючи зовнішній вигляд. І вже під ранок усі гроші знову були витрачені на освітлювальні пристрої. Решта посилок приходили потихеньку, а хлопець викладав оголошення у тематичних пабліках фейсбуку та на різних дошках оголошень. 

Оце бізнес! Дешевше взяв, трішки почекав, дорожче продав, хтось витрачає велетенські гроші на рекламу, а у нашого хлопця все з під рук забирають. Вже скоро його кімната перетворилася на склад із купою коробок під стелю, а облік він тепер вів у спеціальних електронних таблицях, бо просто не пам'ятав, що стільки коштує і по чому варто продавати, так багато товарів у нього було.

Звісно ж могло лише здаватися,що все у хлопця максимально добре. Насправді ж він витрачав купу сил та нервів на часто пусті переговори із не завжди адекватними людьми, які просто морочили голову, торгувалися чи починали сваритися без причини.

 Та один із випадків хлопець запам`ятав на все життя. Третя година ночі. Дзвінок:

- Ало! Мені потрібна лампочка що освітить кімнату середнього розміру

- Добро....доброї ночі...це не може почекати до ранку?

- Ні ! Це терміново!- почав кричати у трубку чоловік

- Гаразд! У мене є декілька варіантів! Давайте я вам скину оголошення у месенджері, ви ознайомитесь і скажете яку обрали.

- Краще надішли мені відео як світить кожна !

- В оголошенні прикріплені такі відео

- Ні! Потрібно хвилин на десять кожне !

- Гаразд! Зараз запишу і надішлю!  

- Чекаю! 

Хлопець дійсно записав два відео по десять хвилин у яких просто світила лампочка, але чоловік спочатку просто проігнорував, а потім видалив переписку і не відповідав на дзвінки. Багато хто взагалі не читав оголошення і незрозуміло, як взагалі домовлявся про товар.Максим надсилав відеоогляди, фото, опис і чітко проговорював усі деталі під час телефонної розмови, а при зустрічі покупці могли заявити що очікували зовсім на інше і це взагалі не те. 

Одного разу якась жіночка навіть розцінила голос Максима, як дівочий, хоча він  представляється кожному покупцю і називає своє ім`я, а жіночка відмовилася купувати, бо домовлялася із дівчинкою, а тут якийсь хлопець прийшов. Тому вона просто витратила його час і зіпсувала настрій та загальна картина все ж влаштовувала хлопця. Він займався серйозною справою, тепер він як дорослий.  

Та останнім часом почало з'являтися аж занадто багато негативних відгуків від повністю незнайомих людей, які навіть не купували нічого у Максима, але погані відгуки лишали чим відбивали клієнтів і псували настрій хлопцю.

Хто ж усі ці люди ? Схоже на непогано організовану атаку.Та кому це потрібно ? Комусь не сподобався товар? Та не було ніби таких, Максим просить лишати зворотний зв'язок кожного  і більшість ніби як задоволені. Може конкурент ? Але кому? Явно ж не магазинам, порівняно із їхнім об`ємом продаж хлопець балується і заробляє копійки. То кому ж так заважає хлопець? А може він просто себе накручує і люди потроху починають дуріти? Усі зараз злі от і виміщають злість на випадкових незнайомих людях...схоже звісно на правду та навряд вона.

Але довго гадати не довелося. З`явився перший підозрюваний. Максим просто зайшов у чат гуртожитку і побачив оголошення про продаж таких самих ліхтариків як у нього та ще й дешевше. Практично за ціною закупки. Та те що до поганих відгуків Максимові причетний саме цей хлопець доказів не було. Тому хлопець довго не думаючи просто пішов до свого конкурента у кімнату.