КОНТРОЛЬНО ПРОПУСКНИЙ ПУНКТ

Хлопець завітав у гості до друзів, що жили на четвертому поверсі. Вони грали у карти, розказували анекдоти й мріяли про те як з'їдуть із цього клятого гуртожитку.

Близько до опівночі хлопчина вирішив повернутися до своєї кімнати, тому попрощався із друзями й пішов. Щойно він вийшов із кімнати й пройшов кілька метрів по коридору, як із кімнати перед ним вийшов якийсь хлопець, вищий за Максима, мабуть, голови на три, без футболки, щоб демонструвати всім своє злегка підкачане тіло, адже він кілька разів сходив до тренажерного залу, тому варто це усім продемонструвати.Від нього тхнуло потом вперемішку зі спиртним.Він перегородив Максимові дорогу і грубим та розлюченим голосом викрикнув:

- Кууурс!?

- я? п..перший,- перелякано відповів Максим

- А я який? - іще більш розлючено вигукнув хлопець і вдарив Максима по плечі

- Я ...я не знаю,- вхопившись за плече тремтячим голосом відповів першокурсник

- А я четвертий! Що ти робиш на моєму поверсі, шмаркач? 

- Я був у друзів...

- А зараз підеш начистиш мені картоплі! І посмажиш!

-Добре добре...як мені звертатися до вас? 

- Олександр Віталійович! - з гордістю промовив старшокурсник

- Олександр Віталійович, четвертий курс, кімната 475. Значить слухай мене сюди Саша, удариш ти мене іще раз чи навіть якщо косий погляд у мою сторону кинеш...то вилетиш звідси так що і кросівочки твої засвистять. Буду йти по східцях, упаду і переламаю собі руку, а східців від четвертого до першого поверху як ти розумієш багатенько, то можливо і не тільки руку. Як ти думаєш, кому повірить комендант? Побитому і переляканому першокурснику чи п'яному четвертокурснику? А я ще ж і прибрешу...тим паче явно камера зафіксувала як ти ударив мене у плече. Мені то все одно, я тільки вступив сюди, а ти ж чотири роки провчився, лишилося кілька місяців і можеш стати випускником, а тебе оце відрахують за жорстоке побиття. Не відвалиш то і в поліцію заяву накатаю.

- То ти стукач виходить? Ах ти ж,- замахнувся щосили Олександр

- Ухилятися я навіть не збираюся! Камера все пише ! Тому ще й до тюрми тебе запроторю, ото твої тато з мамою зрадіють ...тому вперед ! Бий ! - хоч і переляканим голосом та все ж сміливо вигукнув Максим 

- Де ви такі розумні понабиралися? - пробурмотав старшокурсник і пхнув хлопця рукою в груди після чого пішов до своєї кімнати 

А Максим же думав, як обіграти цей випадок. Він розумів що його не зачеплять, якщо бути достатньо обережним, але цього було мало. Можливо варто почати якось шантажувати його? Ото було б круто. Всі ганяють молодші курси, а тут перший курс буде наказувати четвертому. Він став би королем гуртожитку. Але ж того що відбулося аж занадто мало для шантажу. Як же взяти із цієї ситуації по максимуму ?  Ну нічого, попереду ще ціла ніч, а на ранок він щось придумає. 

І дійсно, вже вранці хлопець стояв у кабінеті коменданта і розповідав, як йому погано живеться у кімнаті з чотирма хлопцями, що він тихий і спокійний, хоче навчатися, а йому заважають, тому був вимушений ходити виконувати всі домашні завдання до одногрупників, але коли він повертався на нього напав п'яний Сашко із 475 кімнати й хотів побити, але Максим погодився виконувати всі забаганки четвертокурсника і стати його прислугою, тому старшокурсник його відпустив. Та він хоче навчатися, а не чистити якомусь Сашкові картоплю тому просить пересилити його на перший поверх де набагато тихіше і спокійніше, щоб Максим міг спокійно вчитися не боячись вийти в коридор.

Комендант скептично до цього поставилася, але переглянувши записи із камери відеоспостереження на четвертому поверсі у вказаний час було чітко видно що Максим спокійно йшов по коридору із рюкзаком, тому можна припустити, що він дійсно виконував домашні завдання з одногрупниками, а потім добре видно Сашка, який ударив хлопця і замахувався на нього ще раз. Розмов камера не записувала, але слова хлопця підкріплені відеозаписом виглядали дуже правдоподібно.

Комендант пообіцяла провести виховну бесіду із четвертокурсником і все ж таки погодилася переселити хлопця на перший поверх  у кімнату до старшокурсника, який хоч і вважався жителем гуртожитку та позабирав практично усі свої речі, адже жив на квартирі, яка знаходилася біля місця його роботи.Тому по факту хлопець мав жити сам.

Уже непогано. За короткий час Максимові вдалося покращити собі умови життя, адже ця кімната  із набагато кращим ремонтом, у ній він  сам, та і в сусідніх кімнатах людей мало і ведуть вони себе доволі тихо.зазвичай це старшокурсники, які працюють, а після тяжкого робочого дня відпочивають, тому тут максимально тихо. Лишилося ще придумати як заробити грошей і життя почне налагоджуватися.

 Одного з вечорів Максим лежав на ліжку і перебирав у голові варіанти того, як все ж таки можна було б заробити. Поки що єдине, що йому приходило у голову - це виконувати практичні та лабораторні роботи іншим учням за гроші, але ж на це йтиме дуже багато часу й сил, хоча от метод точно перевірений і робочий на всі сто процентів, багато старшокурсників просто перепродають свої конспекти молодшим курсам і мають непогані гроші.

Хлопець що виконує іншим задачі по опору матеріалів та електротехніці за одну сесію придбав собі автомобіль, адже ці предмети найважчі в коледжі й щоб розібратися хоча б з одною задачею треба було витратити близько тижня часу, на що мало хто був готовий тому всі зверталися за допомогою до того хлопця. Але ж от якби це все якось автоматизувати або бути посередником між виконавцем та замовником і просто брати процент.Оце було б гарним варіантом - не дуже багато працюєш, а гроші маєш.

Та роздуми хлопця обірвався різким звуком - хтось постукав у двері. Дуже дивно, адже хлопець нікого не чекав. Можливо це його сусід об'явився ? Не дуже хотілося  б, але що ж поробиш. Мусив відкривати. 

- Привіт! Можна я зайду? Є важлива розмова, - сказав посміхаючись незнайомий хлопець