СТАВКИ

Після пар Максим з одногрупниками грали в настільну гру паралельно розмовляючи про різне. Як от Мишко завів тему про ставки на спорт:

- У мене сусід по кімнаті, Паша, вчора за ніч тисячу виграв. Робив ставки на кіберспортивні змагання, десь вигравав, десь програвав, але не встаючи із ліжка чоловік вивів тисячу за пару годин. Пацани, може і нам спробувати?

- Ах ти ж лудоман проклятий, мати йому гроші на обіди значить дає, а він на ставки хоче все спустити,- жартома вигукнув Микола 

- Та ну не починай! Тим паче харчуюся я виключно у дівчат із 215 кімнати. Вони тааак смачно готують

- Ще й альфонс, - жартома додав Максим

- Ой та ну вас! Я ж то думав скинутися хоча б по сотні й зарядити на рахунок. Потім повторяли б за Пашею і гарно грошей рубанули б.

- Така собі витівка, аж занадто мало від нас тут залежить по правді кажучи,- обрізав натхненну промову Мишка Максим. 

У цей момент хтось постукав у двері. Відкривши їх Максим побачив хлопця в балаклаві  

- Пацани, сьогодні на вісім годин вечора буде стрілка із жителями "дурки".Якщо можете приходьте .Вони нашого побили. Вкажемо їм на їх місце 

- Почув тебе друже! - сказав хлопець і закрив двері

- Що? Справді хочеш піти ? - здивовано запитав Микола знаючи, що Максим аж занадто обережний, щоб відвідувати такі заходи. Адже це бійка одного гуртожитку проти іншого. "Дуркою"   називали школу мистецтв, що була по сусідству із коледжем. А протистояння між цими двома гуртожитками триває ще від заснування обох закладів. Річ у тому що школа мистецтв вважалася школою для найрозумніших та найбільш творчих.Туди приймали дітей із середнім балом не нижче десяти. На території було надзвичайно чисто і красиво, в гуртожитку просто блищало і була дисципліна. Тому самі вчителі у цій школі налаштовували дітей проти тих хто навчався в коледжі,мовляв, будете погано навчатися то підете до "бурси"

Своєю чергою викладачі з коледжу жартували, що в коледжі люди займаються серйозними справами, вираховують матриці й інтеграли на вищій математиці, розраховують якої товщини та у якій кількості треба підібрати балки, щоб міст витримав навантаження у двісті тонн, на предметі тех механіка, а там дітвора малює та віршики складає, і саме тому між ними кам'яна стіна побудована. Щоб дурнуваті не лізли до серйозних та поважних людей.

Це було протистояння ідеологій. Творчість проти теорем, гуманітарії проти технарів, красиві слова проти надскладних розрахунків. Тому сутички дуже часто завершувалися вибитими зубами й черепно-мозковими травмами. А Максим навряд захотів би ризикувати, адже його ніколи не цікавила ні одна, ні інша сторона.  Він йшов своєю дорогою у погоні за грошима.

- Так! Підемо, - сказав хлопець дістаючи велетенську картонну коробку

- Коробкою битися будеш?- запитав Микола

- Битися? Я схожий на ненормального ? У мене є набагато кращий варіант, придумав я тут одну темку...- сказав хлопець тикнувши коробку Миколі, а сам почав порпатися у шафці із конспектами

- Вирішив їм прочитати лекцію по опору матеріалів?- жартома сказав Мишко

- ха-ха, а непогана ідея, хапай стільця і пішли! Все побачите!

За чверть на восьму друзі уже стояли посередині футбольного поля де малася відбутися сутичка. Максим стояв рівно навпроти стільця на якому стояла коробка із зошитом та ручкою в руці, а на коробці маркером було написано :

" Переможе школа - коефіцієнт 2. Переможе коледж - коефіцієнт 1,5. Розійдуться полюбовно - коефіцієнт - 4 "

- Перевір свою удачу, став на коледж! Дурку бий тоді закутку-дачу! - скандував Мишко

- Рубани грошей ! Морду бий ! Повбивай вошей! Школота тільки не вий! - скандував Микола

- Ото тобі! хлоп'ята, а це що за дурня? Чому на наших коефіцієнт менший? -  запитав один зі старшокурсників коледжу

- Так ти подивись на них...голі босі й пів метра ростом.А наші красені які...орли...богатирі ...як на підбір.Перевага на нашому боці, а ми ж люди благородні, хоч якось урівноважимо це...хоча звісно ж навряд їм це допоможе. Я закинув соточку на наших і щиро вірю, що наші просто порвуть їх, а ти ні? - із підозрілим тоном запитав Максим

- Тим паче виходить що ми їх поб'ємо, а вони нам ще й заплатять за це, ахах,- додав Мишко

- Ну гаразд! Запиши. Федя Борзий п'ятсот гривень на коледж! - сказав хлопець і кинув у ящик купюру 

- Записав ! Розпишися, будь ласка!- сказав Максим і протягнув ручку вказавши де необхідно поставити підпис

- А най тобі! Що ж це ви на школу більший коефіцієнт поставили? - запитав хлопець що підійшов з іншими школярами

- Виключно із глибокої поваги до вас, мої любі друзі ! Можете непогано підзаробити, бачу вас багатенько зібралося та ще й он палиці якісь поприносили.У вас явно більше шансів ніж у коледжу, а тут іще й додаткова мотивація

- Ти ж із коледжу...і отаке кажеш...

- У даному випадку я нейтральна сторона, що лише аналізує факти зі сторони не беручи участі.В цілому мені байдуже хто виграє, а хто програє, головне насолодитись моментом, а мої слова цілковита правда. Я кажу так як воно вже є, а інакше просто не вмію

- Ого...достойно. Гаразд! Петя Мольберт! 700 гривень на школу! - сказав хлопець кинувши гроші до ящика і поставив підпис навпроти свого прізвища.Згодом усі охочі зробили ставки й приготувалися до бою. А Максим демонстративно запакував ящик скотчем, приліпивши папірець із датою та підписами головних від школи та коледжу. Домовилися що незалежно від того як закінчиться бійка обоє сторін прийдуть і на очах у всіх Максим  розпакує коробку і видасть виграш кожного.

Усі були максимально заряджені на перемогу і готові повбивати один одного. Багато хто уже і забув чому він сюди прийшов, побив там хтось когось чи ні, на кону стояв виграш, а потім гучна гулянка. Ото виторг буде місцевому супермаркету, навіть на день студента, мабуть, буде тихіше ніж після цієї сутички.

Школярі стояли із палицями та перцевими балончиками із лицями перемотаними синіми шарфами. В основному це були старші класи від дев'ятого по одинадцятий, але головним серед них був семикласник боксер, якого поважали всі. Він стояв попереду всіх і дивився на студентів із лютим поглядом готуючись розривати противників.