Остання ніч

 Усі в селі боялися старого будинку на пагорбі . Казали , що щороку в одну й ту саму нічь там з'являється світло , хоча всередині давно ніхто не живе . Одного разу я вирішив перевірити , чи це правда .

 Коли я зайшов до будинку , мене огорнула моторошна тиша . У повітрі стояв запах сирості , а старі дерев'яні сходи скріпили під ногоми . Раптом десь нагорі почувся глухий стукіт . Я ввімкнув ліхтарик і повільно почав підійматися .

 На другому поверсі всі двері були зачинені , окрім одних . Вони повільнорозчинилися самі , ніби хтось запрошував мене всередину . У кімнаті стояло старе дзеркало . Коли я подивився в нього , то побачив не себе , а незнайомого чоловіка в чорному плащі . Я різко озирнувся - позаду нікого не було

 Раптом ліхтарик згас . У темряві почулися важкі кроки . Вони наближалися все ближче . Я кинувся до дверей , але вони не відчинялися . Серце калатало так сильно , що я ледве дихав . І тоді почув тихий шепіт :

 - Ти не мав сюди приходити ...

 Я зібрав усі сили , вдарив у двері плечем і вибіг із кімнати . Не озираючись , я мчав сходами до виходу . Коли нарешті опинився надворі , то побачив , що у вікні другого поверху стоїть темна постать і дивиться просто на мене .

 Наступного дня я повернувся разом із друзями . Будинок був порожній . Але на запиленій підлозі ми побачили лише один слід - свіжий відбиток босої ноги , який закінчувався посеред кімнати .

 Відтоді я більше ніколи не наближався до того будинку . Та інколи серед ночі мені сниться той самий чоловік у чорному плащі . Він мовчки дивиться на мене , а потім тихо промовляє  : " Я ще чекаю ... "